Неприличное предложение

Трапляються ж збіги! В один день пропрезидентський Блок Петра Порошенка висуває групу кандидатів на заміну теперішнім міністрам. І того ж дня голова фракції БПП Юрій Луценко оголошує, що за два останніх роки "ми втратили половину економіки".

Тож яка відповідь команди Петра Порошенка на цей економічний обвал?

Створено уряд народної довіри? Чи, може, створено уряд професіоналів-технократів? Створено уряд реформаторів з людей із новими сучасними підходами?

Нічого подібного. Група президента пропонує і далі залаштункові "тьорки", у результаті яких робляться половинчасті зміни та незрозумілі перестановки. Схеми і "рєшали" й далі рулять.

*   *   *

Блок Петра Порошенка пропонує кандидатів на 8 міністерських крісел. Одразу виникає запитання, чому при зміні персоналій в уряді не зачіпають прем’єр-міністра.

Оскільки у переліку ротаційних крісел нема опального міністра МВС Авакова, то напрошується висновок про те, що групи Порошенка та Яценюка-Авакова домовились про те, що Яценюка і Авакова не чіпатимуть.

А за це група Порошенка виторгувала собі цілих вісім міністерських крісел. Нанайські хлопчики у владі продовжують свій танець.

При такому розклАді виникає запитання, чому група президента претендує на посади, які підпадають під квоту "Самопомочі" (МінАПК) чи "Батьківщини" (Мінекології та природних ресурсів).

Коаліція не потрібна? Чи з іншими учасниками політичної коаліції розрахуються якимись іншими способами – може й не політичними?

Чи міністерські посади тепер здаватимуться в суборенду, як кіоски на базарі?

Ця непристойна пропозиція вісьмох – чітке підтвердження, що теперішня влада не здатна якісно, сутнісно змінювати країну. Суть тією самою залишається – непрозорість, особиста відданість, навченість ремеслу роботи за схемами і знання "таблиці ділення".

Ніхто навіть не розглядав інших підходів. Та й кому вони, ці інші підходи, там, на горі, могли б прийти в голову?

Як у міліції та армії досі посади надавали за вислугу років та вміння вислужуватися, так і на державній службі надають. Винятки – для окозамилювання.

Ці винятки будуть просякати старим розсолом як нові огірки у прокислій діжці.

Або відторгатися Системою, як ми уже на багатьох прикладах бачимо. Де українські державні діячі замість політичних маніпуляторів та пристосуванців?

На посаду міністра інфраструктури розглядали Кононенка і Дубневича. Оце яскраві кандидати, справжні уособлення нової післямайданної України!?

Зупинилися на кандидатурі Рябікіна. Юрист політиків, але насправді – підприємець у політиці. Був на посаді заступника міністра транспорту з 2005 року, при Ющенкові. Любі друзі повертаються.

Гліб Загорій – неясно, яким боком дотичний до теми збереження навколишнього середовища. Хіба тим, що його батько очолює Дарницький фармацевтичний комбінат, фактично – підприємство хімпрому. Будуть тепер у купочці оберігати природу від шкідливих викидів. Ця пропозиція кандидатури погано пахне.

То цукерки наступали так, що магазини Рошен вже на кожному кроці. На фасаді великого торгового центру столиці "Ocean plaza" спершу було багато реклами. Тепер – лише Рошен світиться.

А тепер дарницькі пігулки переходять у наступ. Ще одна монополія, на цей раз – монополія виробників і продавців таблеток?

Окреме питання – торгівля медпрепаратами. Аптек вже більше, ніж хлібних магазинів. Українцям через маніпуляції рекламою впарюють гори непотрібної, шкідливої хімії. У тому числі – через маніпуляції на державних медіа.

Олексій Гончаренко – дозвольте, я не буду докладно на цьому зупинятися. Indecent proposal. Найбільш непристойна пропозиція. Вірний син свого батька Костусєва, полум'яний регіонал, цинічний мажор.

Однояйцевий брат Лесика Довгого, Березенка, Кільчицької, Басса та решти з молодої команди Космоса. І Кононенко з ними.

Дитячий педіатр Гончаренко, який замість працювати за фахом, одразу пішов трудитися помічником нардепів-регіоналів, один з яких – власний таточко.

Інший – регіонал-уродженець Вінниччини Володимир Ярощук. Ярощук і сам встиг попрацювати помічником нардепа – підприємця у політиці Василя Хмельницького.

Алєксєй – справжня "окраса" президентського БПП. Хоч там цілий букет такого.

Віталій Ковальчук – тут теж все ясно. Для чого людина може рватися на посаду віце-прем’єра, на якій безпосередніх важелів не має? Правда, не несе і конкретної відповідальності.

Ковальчук давно у політиці. Але що ми знаємо про його політичні переконання?

Яку економічну модель він відстоює, на яких принципах стоїть? Що ми знаємо про нього окрім того, що він щось "рішав" та "розрулював" – спершу при Кличкові, тепер – при Порошенкові?

Ольга Бєлькова на віце-прем’єра з євроінтеграції – випускниця команди Пінчука. Якщо вже хотіли уважити зятя Кучми, то могли б обрати значно сильнішу кандидатуру з його кола.

Зрештою, я особисто знаю десяток людей, які можуть очолити в уряді напрям євроінтеграції і повести його не лише професійно, але й як патріоти та люди, які вірять у те, що роблять. Але хіба за такими критеріями формується наша влада?

Цей непристойний список засвідчив ще один неприємний момент – засвітку на політичній арені другого покоління політиків та бізнесменів. Піонером тут залишається сам президент, син великого землевласника і торгівця Олексія Порошенка.

Пігулками тепер керуватимуть Загорії – батько Володимир та син Олег. Олексій Гончаренко – продовження Костусєва, хоч і під різними прізвищами.

Оця "золота вісімка" має врятувати країну під час втрати половини економіки? Та не смішіть! Вони будуть пристосовуватися. І пристосуються при будь-якій владі.

А жити по-новому тепер так звучить: Наживалися ми, наживатимуться наші діти!

Крута пропозиція від вітчизняної політико-бізнесової верхівки, нє?

Сім з восьми у цьому списку непристойності – чинні народні депутати. Якби у нас було дозволено поєднувати міністерські портфелі з депутатським мандатом, я б ще зрозумів. Але ж не дозволено!

Кандидати йдуть у нардепи, передчуваючи можливість самим собі вділити виконавчої влади. Тим часом контрольна функція парламенту потерпає.

А головне, у нас що, нема кандидата, окрім депутата? У країні чимало сучасних, освічених людей, які здатні управляти процесами у державі. І не обов’язково для цього у авральному порядку натуралізовувати іноземців.

І нам що, відокремлення бізнесу від влади вже не потрібне? Як ми можемо засуджувати принцип business as usual на міжнародній арені, якщо він тотально домінує у нас?

Але щоб керувати по-новому, треба прагнути цього. І треба бути готовим поступатися особистими інтересами. Бути готовим жертвувати і служити.

Проте поки що нами керує верхівка, яка у старому радянському стилі розглядає державу як апарат, який повинен керувати суспільством, а не як механізм на службі народу.

Розглядає у "олдскульному" пострадянському стилі владу як засіб заробляння грошей, щоб потім купити більше влади і заробити ще більше грошей. А тепер іще й протягнути на верхівку дітей, які таким самим робом ходитимуть по цьому сумнозвісному колу влада-гроші-влада.

Не за це ми боролися, правда ж?!

Влада потихеньку привчила нас до перемог реакціонерів у Генпрокуратурі і до звільнення прогресивних кадрів з Міноборони. Олегу Зонтову у Слов’янську спершу дали можливість послужити громаді у статусі виконувача обов’язків міського голови, а потім безпардонно відтерли від влади.

Відтерли тоді, коли Зонтов відмовився брати участь у схемах розпилювання грошей. У цих схемах погрузли як столичні нардепи, так і місцеві депутати і чиновники.

Єдиному опозиціонеру протягом років у Слов’янську після усунення від влади можновладці навіть не запропонували гідного поля прикладання зусиль. Рулить команда Штепи, команда Королевської і новітніх "смотрящих" нардепів з Києва. Його випадок – це ще один лакмус.

Змінити Систему можна лише ззовні і методами новими. Серйозні перетворення робляться політичною волею згори. Поки що влада показує волю до політичних ігор та взаємного поборювання політичних груп. І – волю боротися до кінця.

Дарма, що у цих борюканнях вони можуть розвалити країну. Саме вони, а не ті, хто "розхитує човен".

Володимир Кухар, голова ГО "Українська альтернатива", офіцер резерву ЗСУ, для УП