Нелюстрированный совок по-кировоградски

Наближається річниця початку двох українських революцій, яка, за символічним збігом, стала ще й датою виконання законів, названих у народі "про декомунізацію".

Одразу після виборів всюди місцева влада активізувалась у виконанні цих законів. Почали збирати наради, заслуховувати звіти, створювати комісії…

І ніби відчувається прагнення виконати у наших чиновників. І хочеться їм повірити… доки випадково не потрапиш на сторінку офіційного сайту Кіровоградської ОДА "Видатні земляки".

І після цього все одразу стає на свої місця, і починаєш розуміти, хто на справді є авторитетом для обласних керівників, а хто – так і залишається в кращому разі ніким, або в гіршому – "ворогом народу".

Так от, звичайна статистика. З 19-ти прізвищ не відомо ким обраних "символів краю", знаходимо "героїв соцпраці" Гіталова та Шліфера, "героїв СРСР" Кошового, Мазуренка й Попова, "видатних російських діячів" Григоровича і Петрова…

На сайті обласної ради ситуація не краща. Із восьми "достойників" мені не зрозуміло, як там опинились якийсь "мега-відомий поет" Бровченко та такий самий "письменник" Козаченко, який, бачте, був цілим депутатом ВР СРСР.

Хто вони?! Родичі керівника апарату чи адміна сайта?

І як це вони ще не додумались вписати туди Поплавського з Кобзоном?

Невже наш край на стільки бідний на видатних особистостей, що й на сайт нікого почепити? Чи, може, хтось є просто чужим для обласних чиновників?

Та ні, мабуть просто не рівня козаченкам і шліферам – наприклад, легендарний Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорізької Січі, або отаман Коліївщини Максим Залізняк, оспіваний у народних піснях.

Володимира Винниченка, голову Директорії Української Народної Республіки, згадали лише на сайті Кіровоградської облради. ОДА про такого видатного земляка, схоже, нічого не чула.

Що вже й говорити про генерал-хорунжого Армії УНР Андрія Гулого-Гуленка, генерального секретаря міжнаціональних справ УНР Олександра Шульгина, члена Центральної Ради та полковника Армії УНР Андрія Долуда, головного отамана Холодного Яру Костя Блакитного, отамана Чорного лісу Пилипа Хмару та десятків інших наших земляків, які прославились на фронтах Української революції 1917-21років.

Про те, щоб наші чиновники вшанували пам’ять короля Антського союзу Божа чи скіфського царя Аріанта, я й не мрію.

Аріант, за історією Геродота, саме на території нашого краю провів перший у світовій історії перепис населення, зібравши з кожного скіфа по одному наконечнику стріли. Із зібраних стріл скіфи вилили велетенський казан і встановили його в сакральному центрі Великої Скіфії – місцевості Ексампей – на півдні сучасної Кіровоградщини.

Ну, добре. Нехай не знають наші совкові чиновники української історії.

Але ж вони добре знають, що відбувається в нашій державі сьогодні.

Чому радянських героїв вони вважають "видатними", а українських – ні? Чому серед прізвищ "достойників" немає Юрія Олефіренка, Сергія Сенчева, Юрія Коваленка, Віктора Чміленка, Юрія Бутусова та інших Героїв, які героїчно загинули за нашу батьківщину?..

Такі ж питання викликає список "видатних особистостей Кіровоградщини" на сайті бібліотеки імені Чижевського. Він містить 146 прізвищ, включає всіх фігурантів списків ОДА та облради – і жодного прізвища із згаданих мною в статті.

У списку є прізвище останнього міського голови Єлисаветграда, українофоба і організатора єврейських погромів Пашутіна – але немає першого бургомістра, козака Івана Іванченка. Згадано купу російських та радянських воєначальників – і жодного українського військовика.

Хоча…

Чому дивуватись, якщо Кіровоградську область очолює людина, яка не може цього робити згідно люстраційного законодавства?..

Дмитро Сінченко, спеціально для УП