Латентная легитимность

"Рада Федерації одноголосно підтримала використання ВПС на прохання президента Сирії Башара Асада проти "Ісламської держави". Військовою метою операції є виключно повітряна підтримка сирійських збройних сил в їх боротьбі проти ІДІЛ". Сергій Іванов, глава адміністрації президента РФ, 30 вересня 2015 року

...Формально російські карлики праві – тільки вони й мають право проводити якісь військові операції на території Сирії. Адже тільки їм "легітимний" Асад дозволив використовувати зброю в країні.

І щодо України вони праві. Адже для них досі "легітимним" президентом нашої країни є Янукович. Який навіть написав якусь "маляву" про введення військ на територію його держави.

В "легітимності", а ширше – в законі, й криється ключик до вирішення сьогоднішнього світоглядного конфлікту Росії та цивілізованого світу.

*   *   *

Росія гірше пізнього СРСР – це все та ж тюрма народів. Але з часів Хрущова в країні совєтів принаймні існував закон. Часто формальний, неіснуючий для дисидентів та інших активних груп населення, але в переважній більшості – дієвий.

Нинішня ж Росія, як і всі інші країни пострадянського простору, включаючи Україну, нехтують законом, адже керуються бандитами та їх угрупуваннями, а у своїй діяльності – фінансовою та політичною вигодою.

Весь секрет реакції Росії на Майдан – саме в цьому. Україна виходила з їхнього розуміння "легітимності".

Цивілізовані країни світу вкладають у це поняття зовсім інші цінності. Згадайте сміх в Радбезі ООН, коли росіяни почали зачитувати "послання Януковича з екзилу".

Заходу давно пора визначатись щодо держав третього світу – чи мають вони право нести демократію на штиках автоматів? І якщо так, то чому не роблять цього всюди, в тому числі й на Донбасі?

Останнім часом, видається, вони йдуть однією схемою – народ повинен скинути свого тирана, а тоді вже й допомога буде. Інакше вливання мільярдів в економіку диктатора й повчання його демократії – як припарки онкохворому.

Росія противиться цьому процесу в будь-якій частині земної кулі. Кожен тиран і негідник – їх союзник, будь це Асад чи Берлусконі. І, допоки їх розуміння закону буде залишатися на рівні "права сильнішого", вони не припинять це робити.

Конфлікт на Донбасі буде підігріватись Росією доти, допоки у них будуть для цього фінансові можливості. І доки закон у них не перетвориться у щось більше, ніж просто формальність.

Мову про відвоювання Донбасу, а тим паче – Криму, можна вести тільки після цього.

*   *   *

У Південної та Північної Кореї теж різні розуміння легітимності стосовно існування одне одної.

Південна Корея, попри якісь там ракети сусіда, що падають так же гарно, як російські, має набагато потужнішу армію й, за бажанням, могла би за місяць перемогти свого північного сусіда. Але вони бояться наслідків війни для інвестицій та глобальних корпорацій, а також втручання у конфлікт гравців з клубу тиранів – на кшталт Росії.

Тому, здається, на нашому порядку денному все ж першими пунктами повинні стояти не повернення Донбасу та Криму – а остаточний відхід від російського розуміння легітимності і створення успішної державної моделі на кшталт південнокорейської.

В Північній Кореї ми вже пожили. Сподобалось тільки найгіршим з нас.

Олександр Геревич, спеціально для УП