Новый закон о местных выборах, или путь к 777 майданам

Поки закон про реструктуризацію боргів валютних позичальників затьмарив загалу все інше, діються насправді страшні діла. Громадськість ще не помічає головну подію літа. Чому головну? Бо саме вона задає парадигму майбутнього. Йдеться про законопроект про місцеві вибори.

Перше, що треба сказати, що це не просто абсолютно нова виборча система, аналогів якої навряд чи є десь ще в світі, це – витвір мистецтва. Новий законопроект перетворює інститут представницької демократії на свою протилежність.

Головне його призначення полягає в тому, щоб зробити депутатами тих, за кого люди ніколи не проголосують. За них не будуть голосувати, а вони будуть обраними. Правда вищий пілотаж?

Звісно, справжні архітектори цієї витонченої маніпуляції залишаться за лаштунками. Але ті, хто поставив свої імена під цим проектом – Денисенко., Алєксєєв, Попов, Чижмарь, Ледовських – збирайте тривожні вузлики і моліться.

За це точно доведеться нести відповідальність. Бо це – посягання на здійснення конституційних прав громадян, на їхнє волевиявлення. Створення системи цілеспрямованого спотворення волевиявлення. В умовах, коли народ перестав терпіти і вже навчився скидати деспотію.

Друга системна новація, якої ще не було. Навіть олігархічні кліки, які монополізували політичний простір національного рівня, все-таки дозволяли певний лібералізм на місцевому рівні, даючи місцевим елітам якийсь простір вільного існування і реалізації своїх інтересів.

Така собі неявна угода – ми даємо вам жити – ви відповідаєте нам лояльністю і разом утримується існуючий порядок речей. Запропонована у новому законопроекті виборча система нищить рештки свобод для місцевих еліт.

Отже, за якими правилами все буде відбуватися? По-перше, право висування всюди, вище села мають тільки партії. Що може б і було непогано, якби не додаткові "особливості" законопроекту, які вже від початку усувають так званих "незалежних" кандидатів.

Раніше як було – якась "поважна людина" висувалася собі на мажоритарці, концентрувала на ній свої ресурси, "підгодовувала округ" і здобувала мандат. Тепер це – неможливо.

Тепер кампанію потрібно вести в межах не якогось окремо взятого округу, на якому можливо закумулювати свої ресурси. Її потрібно вести в межах всієї адміністративно-територіальної одиниці – області, району, міста.

І це принципово, тому що прохідний бар'єр, який піднято з трьох відсотків до п'яти, обраховується від загальної кількості виборців, що взяли участь у голосуванні в межах всієї адмінтеродиниці – області, району, міста!

Якщо ти "прикупив" маловідому партію і провів кампанію тільки в одному окрузі та зайняв там перше місце, то депутатом тобі все одно не бути. Бо якщо така "партія" не набрала в цілому по місту (району, області) 5% голосів, то твоє перше місце депутатом тебе не зробить.

Цими двома засобами в майбутньому депутатському корпусі забезпечуються тільки позиції великих національних проектів, які спроможні вести масштабні кампанії. Це досить незначний перелік партій – Блок Порошенка, Народний фронт, Оппоблок, Радикальна партія, Батьківщина, Самопоміч і, мабуть, все.

І повністю усуваються потенційні альтернативи з числа незалежних місцевих авторитетів на рівні персоналій і паростки системних альтернатив на рівні політичних організацій.

Всі минулі місцеві вибори зберігали для місцевих громад право виявляти свою особливість через можливість делегувати до місцевого представництва якихось місцевих лідерів і нетипових для національного ландшафту організацій.

Віднині місцевий ландшафт зачищається і його формують тільки домінуючі в національному масштабі політичні проекти. Які всі контролюються олігархами, виключно як свої філії.

Та і це ще не все. Ця виборча система – цілий пакет маніпуляцій виборцем і маніпуляцій результатами маніпуляцій ним. Партійна організація може висунути тільки кандидатів свого рівня. Бо за попередніми законами, наприклад, обласна організація могла висувати списки кандидатів і у район і на місто.

Тепер тільки міська організація може висунути кандидатів у міськраду. Тільки районна – у районну раду і обласна – в обласну. Ніякого люфту. Ніякої свободи рук. З більш ніж 200 українських партій мають свої організації в половині адміністративних одиниць – лише біля десятка.

Раніше партіям вистачало реєстрації обласних осередків, тепер всі, крім багатих, читай олігархічних партій не матимуть права висувати свої списки  на рівень нижче обласного.

Втім, найцинічнішим в законопроекті є механізм визначення персоналії обраного депутата. Раніше на мажоритарному окрузі це визначав виборець, віддаючи більшість своїх голосів конкретному кандидату, який тому і вважався обраним. Або виборець і партія визначали це через місце кандидата у партійному списку по пропорційній частині.

А тепер все інакше і виглядати це буде приблизно так. Спочатку формуються виборчі комісії від 9 до 18 членів. Формують їх партії, які мають сьогодні фракції в парламенті – 5 з 9, тобто більшість, плюс ті, кому пощастить у жеребкуванні.

За 60 днів до виборів Територіальна виборча комісія нарізає "приблизно рівні" округи. За 50 днів до виборів місцеві організації партій проводять збори по висуванню кандидатів у кожний з цих округів, як сказано в документі "не більше двох".

Тобто, ця виборча система одночасно пропорційна і мажоритарна, так само, як і не пропорційна і не мажоритарна.

З кожної запозичені найгірші прикмети для підвищення масштабу маніпуляцій. Норма "не більше двох кандидатів" означає, що один громадянин України може одночасно висуватися не тільки у різні рівні місцевих рад, але і у всі округи одного з них.

Наприклад, ви можете висунутися у ВСІ округи однієї області, але тільки однієї. У всі округи одного міста, але тільки одного міста. Теж саме і з районом.

Для чого це потрібно? Ну, по-перше, для підвищення масштабу маніпуляції. Це як при чисто пропорційній системі голосування у парламент, до партійного списку вписували своїх водіїв, масажисток, секретарок – обслуговуючий персонал, словом…

Але за обслуговуючий персонал виборець голосувати не буде, особливо на місцевому рівні, який ближче до людей. То як же заставити його голосувати? А ніяк. При цій виборчій системі воля виборця взагалі не має значення, тому і геть не потрібно з ним заморочуватися, добиватися його голосів.

Його роль тільки в тому, щоб прийти на вибори і визначити кількість виборців, які взяли участь у голосування. І все. А далі включається ретельно продуманий складний механізм, який автоматично робить обраними кого треба.

Цей механізм полягає в тому, що партія висуває одного шанованого і популярного кандидата одночасно по декількох, а то і по всіх округах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Щоб люди, голосуючи за нього, піднімали рейтинг партії.

Оберуть його лише в одному окрузі, зате в усіх інших, де він теж був висунений і назбирає багато голосів, за рахунок цього оберуть іншого, висуненого партією по цьому округу кандидата. Який при інших умовах не мав би ніяких шансів.

Так і на місцевому рівні отримаємо в депутатах водіїв, масажисток і секретарок.

Все буде виглядати приблизно наступним чином. Найзручніше взяти для ілюстрації місто. Для простоти візьмемо місто, в якому 180 тисяч жителів. Припустимо, участь у голосування взяли 100 тисяч виборців до міськради. А оскільки прохідний бар'єр з трьох підняли до п'яти, то участь у розподілі мандатів можуть взяти тільки ті списки місцевих осередків партій, які набрали більше 5 тисяч голосів, тобто необхідних 5%.

Наприклад,  місцевий осередок партії А набрав 26 тисяч голосів, партії В – 18 тисяч, партії С – 12 тисяч, партії D – 8 тисяч, партії E – 6,  партії F – 5 тисяч G – 4 тисячі, партії H – 3, партії I – 2 тисячі, партії K – 1 тисячу і ще п'ятнадцять партій набрали менше однієї тисячі голосів виборців цього міста. Таким чином, до міськради потрапляють партії A, B, C, D, E, F і між ними розподіляються 36 мандатів.

Згідно попереднього закону у такому місті їх було від 40 до 60. Як бачите, згідно цього, кількість суттєво скорочено. По цьому сильно урізається кількість депутатів місцевих рад і вони стають для виборця так само недосяжними, як депутати парламенту.

Мабуть з точки зору авторів законопроекту, ідеальним було б зробити лише трьох депутатів, чим узурпація повноважень набагато полегшилася б. Втім, тоді б вся непристойність цієї системи кидалася би у вічі і мобілізувала на спротив.

Треба сказати, що такого воістину диктаторського та ще й підступного закону ще не було. Підступного, бо деспотія ховається за безліччю маніпулятивних прийомів, які важко і ідентифікувати.

Текст проекту так майстерно написаний, що нормальна людина кине його читання максимум на п'ятій сторінці. Зроблено це, щоб відвадити громадськість від того, щоб розбиратися у цьому питанні.

Та дарма, бо на всю країну знайдеться хоча б десяток профі, які спроможуться все пояснити мільйонам інших, хто не стане заморочуватися.

І їхні маніпуляції все одно стануть надбанням громадськості. Зокрема і те, що вплив на викривлення волі виборця відбувається на кожному етапі і кожній процедурі виборчого процесу, щоб вони у своєму підсумку дали потрібний результат.

Отже, по результатах голосування, в міськраду потрапляють представники шести партій, за яких виборці сукупно віддали 75 тисяч голосів і між яким будуть розподілені ці 36 мандатів.

Донині і на парламентських і на місцевих виборах на розподіл мандатів між партіями, які подолали прохідний бар'єр, хоч і опосередковано, але впливали голоси всіх виборців, що взяли участь у голосуванні. Навіть і тих, кандидати яких не подолали бар'єр. Тепер це не так.

Тепер голоси виборців, які були віддані за тих, хто не подолав бар'єр відкидаються! В нашій ілюстрації це 25 тисяч голосів. У смітник, або як казав Кучма: "Нафіг з пляжу!".

Тепер підходимо до унікальної процедури – обчислення кількості мандатів, які отримує кожна з цих шести партій. Для цього законопроект передбачає обчислення та встановлення "квоти". Що таке "квота"? Це питома вартість одного мандату, виражена у кількості виборців, які взяли участь у голосуванні.

Тобто, яка кількість виборців дає один мандат.

Цю цифру отримуємо поділивши всю кількість голосів, відданих за ці шість партій, що подолали бар'єр, на всю кількість мандатів міськради. Ділимо 75 тисяч на 36 і отримуємо 2083,3 голосів виборців. Це і є "квота".

Тобто 2083,3 голосів дають один мандат. Отже, партія А має отримати 26 тис/2 083=12,5 мандатів, партія В відповідно 18 тис/2083=8,6 мандатів, партія С – аналогічним чином, як і інші партії, що подолали бар'єр.

Ідемо далі по маніпулятивному, вибачте, виборчому процесу і підходимо до найоригінальнішого – визначення персоналій, обраних до міськради. Встановили, що партія А здобула 12,5 мандатів. Раніше разом з кількістю автоматично визначався персональний склад набувачів цих мандатів. Тепер знов не так.

Пропонована процедура цинічно називається "голосуванням за відкритими списками". На практиці вона не має з ним нічого спільного. Навпаки.

Тут включається система "паровозика", описана вище, коли ви голосували за одного кандидата, а обраним оголошується інший. Чому? Тому що схема дозволяє вибудовувати потрібний склад майбутньої ради, маніпулюючи розстановкою кандидатів.

Оскільки округів 36, то кожна партія має висунути 72 кандидати в депутати. Як ви думаєте, чи має кожна партія по 72 видатні особистості, відомі всьому місту та ще з позитивної точки зору?

Правильно, партії, в яких є зайві гроші на заставу, висувають одного, може двох-трьох кандидатів по ВСІХ округах, які будуть локомотивом, який має протягти всю решту кандидатів партії з числа надійних і слухняних людей, які будуть робити, що скаже їм начальство, яке зробило їх депутатами, а не місцева громада.

Зрозуміло, "паравозики" гарантовано будуть обраними, а список "причепних вагонів" визначає партія. Після чого твердження, що це – система виборів, заснована на відкритих списках, де партія нічого не вирішує може викликати лише гомеричний регіт.

Отже, як розподіляються ці 12,5 мандатів партії А? Беремо список всіх її 72 кандидатів і проти прізвища кожного виставляємо кількість голосів виборців, які за них віддали на їхніх округах. От перші 12,5 прізвищ і будуть вважатися обраними.

І тут ми помічаємо ще одну жахливу маніпуляцію. Адже не тільки партія А здобула право взяти участь у розподілі мандатів. Є ще 5 партій, персональний склад обраних депутатів від яких буде визначатися по тій самій схемі.

І виявиться, що від одного і того самого округу може бути обрано п'ять, депутатів, а від якихось чотирьох округів – жодного. Адже при підрахунку голосів прив’язка йде не до округу, а до рейтингу кандидата по відношенню до інших кандидатів партії.

Це геніальна схема, яка дозволяє слідом за національним рівнем, здійснити зачистку еліт і на рівні місцевому, хоча ще недавно це вважалося теоретично неможливим.

Зрозуміло, що генеральний задум нині правлячих національних клік! І хоча їх справжній інтерес полягає "усього лише" в підготовці своєї бази на наступні парламентські вибори, успішні результати на яких, дозволяють їм і далі вирішувати в парламенті свої приватні інтереси і "пиляти бюджет". Вони геть не занепокоєні специфікою і долею місцевого життя, а тим більше його розвитком.

Для них все має сенс лише під кутом зору їхніх особистих і корпоративних інтересів і все має зливатися під ці інтереси. Але, насправді – це конституційний злочин.

Також зрозуміло, що їхня точка зору переможе тільки в умовах відсутності альтернативи. На забезпечення відсутності якої вони протягом останніх 20 років витрачають шалені ресурси, до речі, національні ресурси. І, як бачимо, продовжують працювати і після "революції гідності". Бо так вони гарантують свій контроль над країною.

Та, слава Богу, ніщо не вічно. Зараз важко сказати, чи стане саме цей закон останньою краплею, що переповнить чашу терпіння народу. Одне цілком очевидно, це – гігантський крок у цьому напрямку.

Спроба загнати назад у стойло мільйони, які вже стали вільними людьми, які піднялися за свою волю і зі зброєю в руках відстоюють її сьогодні, не видається перспективною.

Це вже не можна поміняти. А от що реально міняється зараз внаслідок таких дій – це рівень толерантності до них. Простіше кажучи, суспільство не буде більше цього дарувати і буде карати за це жорстоко. Мало не видасться.

Ну, а щодо місцевих виборів… Потрібно вступати у боротьбу в будь-яких умовах. Навіть в цих. І громаді просто потрібно в складчину вибудовувати спільними зусиллями свої виборчі консорціуму силами демократичних чесних, хоча і невеликих поки партій та громадських організацій.

Акумулювати та перерозподіляти свої сили, узгоджувати і координувати дії і спробувати принаймні на рівні міст потягатися з монстрами, що прагнуть увічнити свою правлячіть.

Досвід Януковича їх нічому не навчив. Значить будуть вчитися на власному досвіді. І вже не з таким щасливим кінцем, як для Януковича.

Ну, і звісно такий склад місцевих рад, який буде обраний за цим законом не протримається до кінця терміну своїх легітимних повноважень. Як не досидів свого терміну і Янукович. Бо вибудовується наджорстка система, яка зламається у будь-який момент. Причому, як показує досвід, – у самий несподіваний і непідходящий.

Олена Скоморощенко, для УП