Неприхотливое обаяние Минсоцполитики

За гаслами про реформи соціального захисту – такі, як введення масових субсидій – ховається не лише банальний популізм чи грецькі перспективи для України, але й типовий реформістський безлад.

Свідомо, чи ні, до центральної бази з обліку інвалідів протягом року досі не внесений перелік ветеранів АТО. Випадково чи ні, переселенці віднайшли лазівку в законі і тепер мають змогу безконтрольно отримувати ще одну соціальну допомогу...

Соцзахист – найбільш вразливе місце в мирному житті і урядовці завжди тримають руки на пульсі, хоч і без особливого успіху.

Усі уряди люблять помпезно анонсувати державні соціальні програми, демонструвати фінансування окремим рядком, знімати вершки з національних проектів, а потім тихцем спускати їх на гальмах і ховати подалі від людських очей. Нинішній уряд – не виняток.

Так трапилося ще в 2007-2012 роках, коли за рахунок позики Світового банку у Мінсоцполітики було розроблено Інформаційно-аналітичну систему соцзахисту населення – ІАССЗН. Проект був визнаний однозначно успішним і так само успiшно був ...похований.

Накрилися підписані мільйонні контракти, їх не врятувала відсутність рекламацій як з боку міністерства, так і з боку міжнародних інституцій. Завдяки безкарності, корупція в кількох урядах дозволила їм благополучно викинути у смітник 100 мільйонів кредитних американських доларів.

Новому керівництву Мінсоцполітики відмежуватися б від практики "папєрєдників". Утім, як з'ясувалося невдовзі, за лаштунками воно залюбки стало на ту ж саму слизьку доріжку з огляду на її високу прибутковість.

Наприкінці 2014 року міністерство отримало з державного бюджету близько 60 мільйонів гривень –  додатково до зниклих 100 мільйонів доларів – на запровадження вже "нової версії" ІАССЗН.

Коштів та часу було вдосталь, аби до літа 2015 року модернізувати всю інформаційну систему соцзахисту і запровадити її в дію, не обмежуючись лише розпіареними субсидіями. Але лише через півроку після виділення коштів на пріоритетне урядове завдання, Мінсоцполітики спромоглося оголосити тендер на модернізацію.

У будь-якому разі вже існуючий варіант ІАССЗН, гостро необхідний для незахищених категорій населення в кризовий час, був законсервований. Відповідно значні кошти позики Світового банку на розробку були витрачені даремно, хоча система володіла широким колом можливостей для виконання державної функції соціального захисту.

А також – що не менш важливо – стала б на заваді масовим зловживанням у цій сфері.

Скажімо, вона дозволяла налагодити прозорий централізований облік надання житлових субсидій. Ввести єдиний облік санаторно-курортного лікування, тих самих путівок. Аж до анкетування громадян на їх право отримувати адресну допомогу і компенсації.

Однак, "нормальні герої" з Мінсоцполітики вирішили піти в обхід. Довше, складніше, дорожче.

Міністерство відкинуло комплексний підхід, закладений в оригінальній версії ІАССЗН, обравши лише автоматизацію житлових субсидій за ті ж самі 60 мільйонів. Ще й поставивши на меті винайти новий велосипед, створивши "нову версію", а, фактично, повністю нову ІАССЗН.

Подив викликало також, яким чином проводилась оцінка нової розробки. За висновками незалежних експертів, обсяг передбачених коштів надмірно завищений вдвічі-втричі. А необхідні державі результати можуть бути досягнуті в повному обсязі при суттєвій економії фінансування.

Підсумки оголошеного тендеру міністерства будуть підбиті на початку серпня. Цьому конкурсу далеко до одіозної Тендерної палати "регіональних" часів.

Однак аналіз оприлюдненої документації конкурсних торгів дозволяє поставити під сумнів об'єктивний характер тендера, породжує підозру у дискримінаційних обмеженнях учасників, упереджених намірах організаторів та непрозорих критеріях задля уникнення реальної конкуренції.

Документація до торгів містить чимало протиріч, нечітких та двозначних формулювань. Багато запитів є необґрунтовано завищеними чи взагалі непотрібними.

З іншого боку, відсутні абсолютно логічні та необхідні вимоги. Найбільш цікаво, що окремі ділянки документації є майже точними цитатами з опису конкретних програмних продуктів, виписані з такими специфічними особливостями, щоб їм задовольняли лише чітко визначені програмні продукти або учасники торгів.

Це робить неможливою конкуренцію ідей, технологій та цінових пропозицій і, фактично, заздалегідь визначає переможця.

Такий підхід вимагає одержання послуг однозначно у конкретних постачальників. У результаті, торги можуть виграти тільки ті компанії, яким буде надана можливість пропонувати у своїй пропозиції "програмну платформу".

Кваліфікаційним вимогам в частині телекомунікацій відповідає вкрай обмежений перелік загальнонаціональних телекомунікаційних операторів. Що також викликає, м’яко кажучи, подив.

Оскільки з назви предмету закупівлі випливає, що міністерство замовляє послуги з розробки і запровадження нової веб-орієнтованої версії ІАССЗН, тобто, в першу чергу, роботи саме з програмування, а не телекомунікаційні послуги.

Усе це – наявність очевидної корупційної складової в проекті Мінсоцполітики.

Схоже, міністр Павло Розенко втрачає контроль над використанням коштів держави і Світового банку в Україні.

Чи не тому що став заручником ситуації? У його команді є представники інших політичних сил з коаліції, в разі їх звільнення це порушить баланс політичних партнерів.

Але питання принципове. Чим ці уряди кращі один від одного, коли усі закликають незаможних верств затягти паски напередодні ймовірного дефолту, водночас заплющуючи очі на свавілля чиновників?

Василь Зоря, журналіст, для УП