К безвизовому режиму с ЕС через реформу политических финансов

Саміт Україна-ЄС, що не так давно відбувся в Ризі, приніс кілька хороших звісток. Одна з них – єврочиновники вперше озвучили конкретні часові терміни, коли Україна може отримати статус безвізового режиму. Рішення про його впровадження можуть прийняти вже у листопаді-грудні поточного року.

Потенційно, вже з літа 2016 року, українці могли би отримати відкриті кордони до Європи. Усі ці обіцянки мають одну важливу умову – Україна повинна пришвидшити темп реформування країни у сферах боротьби з корупцією та злочинністю, впровадження внутрішніх біометричних паспортів та приведення міграційної політики у відповідність до європейських стандартів.

Це ті три найважливіші кроки, про які представники ЄС заявляють під час офіційних подій. В приватних же розмовах єврочиновники зізнаються – основна увага Європи прикута до реалізації двох ключових аспектів антикорупційної реформи: запуску Антикорупційного бюро та реформування системи політичних фінансів.

Головний антикорупційний орган країни, яким так люблять хвалитися українські урядовці під час міжнародних зустрічей, досі існує лише на папері.

Його керівник Артем Ситник вже почав набір персоналу, проте до початку реальної роботи необхідно буде зачекати іще кілька місяців.

Чи зможе Бюро стати дієвим і впливовим органом? Чи зуміє воно зберегти об’єктивність, неупередженість та незалежність? Відповідей на ці питання і чекають європейці.

Ще гіршою видається ситуація у сфері боротьби з політичною корупцією і чорним фінансуванням політичних партій та проектів.

Для представників ЄС не секрет, що найвпливовішими фігурами української політики досі лишаються аж ніяк не лідери парламентських партій, а олігархи, які ці партії фінансують.

Вочевидь, така ситуація не може подобатися європейським кредиторам, які у відповідь на кредити вимагають максимальної підзвітності та прозорості української влади.

Вирішити більшість питань у сфері політичної корупції мав би законопроект щодо фінансування діяльності політичних партій, поданий до Верховної Ради Мін’юстом.

Цей закон пропонує значною мірою збільшити прозорість фінансових операцій партій і запровадити безпрецедентну підзвітність партійних кас перед державними органами. По суті, закон має на меті перекрити кисень олігархічним партійним проектам і назавжди викинути одіозних олігархів з політики.

Інша позитивна новація закону, якої чекають європейські партнери від України – запровадження системи державного фінансування політичних партій.

На думку європейців, відсутність такої системи, яка існує в усіх країнах ЄС, часто і є однією з причин, через які партії рано чи пізно потрапляють в обійми олігархів.

При цьому сума, яку державі пропонують витрачати на утримання партій з найбільшою електоральною підтримкою, здається дріб’язковою – приблизно 12 гривень на одного виборця в рік.

При цьому економія, яку може принести мінімізація політичної корупції, вимірюється мільярдами бюджетних гривень щороку.

Погодьтеся: 12 гривень – ціна пляшки пива – достойна втрата, якщо вона допоможе змусити політиків нарешті почати працювати на народ, а не своїх хазяїв-олігархів.

Проте і з законом щодо фінансування діяльності політичних партій не все так просто. Як показала експертиза Центру політичних студій та аналітики, він містить чотири корупційні ризики та ряд інших загроз.

Основні ризики, знайдені громадськими експертами, пов’язані з:

- невизначеністю видів обмежень у фінансуванні політичних партій, за порушення яких передбачено штраф;

- недостатністю обмеження загальної суми добровільних внесків для юридичних осіб;

- невизначеністю відповідальності політичних партій за повернення коштів, отриманих з порушенням вимог закону;

- неврегульованістю питання, хто має здійснювати переказ коштів на банківський рахунок політичної партії, якщо добровільний внесок здійснюється у готівковій формі.

Також експерти наголошують на необхідності зміни ще чотирьох норм законопроекту, зокрема: зменшити відсотковий бар’єр, який має набрати партія для отримання державного фінансування з 4% до 2,5-3%, у відповідності з європейською практикою.

Включити в законопроект необхідність звітування за витрати коштів перед Державною фіскальною службою, Мінюстом та ЦВК в частині відшкодування витрат на вибори.

Детальніше прописати механізми звітування політичних партій перед контролюючими органами. І дати чітке визначення поняттю "внесок" та точно прописати обмеження щодо членських внесків.

Приймати його в тому вигляді, в якому він наразі внесений у Раду, – це півкрок, який, звісно, покращить ситуацію, але не вирішить її кардинально. При цьому від якості закону, як вже зазначалося, залежатиме не лише успіхи антикорупційної реформи, але й така, здавалось би, віддалена річ, як запровадження безвізового режиму з ЄС.

Єврочиновники продовжують чекати та уважно слідкувати за виконанням плану реформ.

Чи запрацює Антикорупційне Бюро?

Чи вистачить голосів на закон про фінансування діяльності політичних партій у парламентської коаліції і чи встигнуть депутати внести до нього усі необхідні зміни між першим і другим читанням?

Врешті, чи почнеться нарешті процес подолання політичної корупції у Верховній Раді?

Від відповідей на усі ці питання залежатиме і те, як скоро Європа відкриє свої кордони для українців.

Віктор Таран, голова Центру політичних студій та аналітики, експерт Реанімаційного Пакету Реформ, група публічні фінанси, спеціально для УП