Драка на Осокорках: дикий край

Майже щотижня доводиться читати новини про бійки між забудовниками, точніше їхніми охоронними структурами чи найнятими "тітушками" – та громадськими активістами.

Чергова сталася вчора на Осокорках у Києві.

Подібні ситуації зачіпають цілий пласт проблем – від корупції і незрозумілої поведінки міліції, до слабкої судової системи.

Але є одна з фундаментальних першопричин, чому такі гострі конфлікти в Україні стали правилом – це брак елементарних правових норм, які цивілізовано регулюють порядок надання дозволів на будівництво чи прийняття інших подібних рішень.

Ні у Польщі, ні у ФРН, ні в будь-якій іншій країні Європи будівництво не стане неприємним "сюрпризом" для мешканців, які проживають поряд з можливим об'єктом будівництва.

Тому що у законодавстві європейських країн є таке поняття, як "справедлива адміністративна процедура".

Тож при прийнятті будь-якого рішення адміністративного органу, завжди є чіткий алгоритм:

1) якщо це рішення може зачепити чиїсь законні інтереси – то потрібно інформувати таких осіб про можливе рішення. Інформація про великі будівництва взагалі підлягає оприлюдненню у ЗМІ та іншими каналами;

2) зацікавлені особи мають право бути заслуханими перед прийняттям рішення. Перед цим їм надається можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, у тому числі проектом будівництва;

3) орган влади намагається збалансувати усі приватні та публічні інтереси. Рішення має бути обґрунтоване;

4) якщо рішення оскаржується в адміністративному чи судовому поряду, то, як правило, його виконання зупиняється.

Є ще багато інших "дрібничок" процедурного плану, включно з правилами відкликання вже ухвалених рішень, їх примусового виконання тощо.

У країнах Європи таке законодавство – "про адміністративну процедуру" – є стандартом. В Україні подібний закон не можуть ухвалити вже 15 років. Протягом останнього року законопроект на цю тему теж на складав інтересу для влади. У політиків до нього "руки не доходять".

Чиновникам цей закон не потрібен, бо він суттєво обмежить їхні можливості, а фактично – сваволю.

Чи змінив би подібний закон щось у ситуації на Осокорках? – Однозначно.

У разі його належного виконання кияни дізналися б про можливе будівництво ще до появи паркану і будівельної техніки. Їх могли б почути. І конфлікт міг б не статися – бо будівельні проекти можна змінювати. Якщо б закон не виконували, то це було б підставою для скасування виданого дозволу.

Отже, реформи потрібні у всіх напрямах.

Але Україна точно залишатиметься "диким краєм", доки ми не унормуємо відносини між органами публічної адміністрації і громадянами відповідно до європейських стандартів.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП