Вышиватник, или всепропальщик обычный

Українська Революція породила не лише самовідданих волонтерів, "кіборгів", пересічних громадян, які надають хоча б мінімальну допомогу неньці.

На жаль, після Майдану "розвелось" (інакше й не скажеш) чимало тих, хто робити нічого не хоче, а лише вдає із себе патріота заради власної мети – самопіару. Або ж просто задля банального "вбивства часу" перед цілодобово увімкненим "5 каналом" чи комп'ютером, з десятком відкритих закладок новинних сайтів чи інформаційних спільнот у соцмережі.

Глобальна мережа надає широких можливостей: тут можна послухати улюблену пісню, зайти на он-лайн магазин і поцмокати на омріяний ноутбук, подзвонити просунутій бабусі по скайпу на село й навіть стати активним громадсько-політичним діячем – ФБ і десятки інформаційних ресурсів із відкритими коментарями дозволяють висловити свою думку.

Цим користуються "вишиватники" – активні користувачі інтернету, члени сотень проукраїнських спільнот на Фейсбуці, радикальні й емоційні – які дуже полюбляють висловлювати свою думку, бо вважають себе патріотами й експертами.

Читаючи коментарі до чергової статті на актуальну воєнно-політичну тему, диву даєшся –  скільки ж людей "знають правду" і які всі навколо нетямущі, окрім них, патріотично-радикальних фейсбук-аналітиків. "Нам брешуть, нас зливають, шеф, усе пропало", – саме така провідна "думка" простежується в коментарях.

"Вишиватник", або "всепропальщик", у сучасному інформаційному просторі з'явився після Майдану й став масово "плодитися" під час анексії Криму та початку АТО на Донбасі.

Тоді он-лайн видання поширювали повідомлення, які б змогли похитнути психіку навіть просунутого проукраїнського олдфага: "Зелені чоловічки" "віджали" чергову українську військову базу", "Українські десантники дали сепаратистам себе роззброїти". Разом із хаосом і невизначеністю в більшості інтернет-користувачів їхав дах – і прокидався "дар" до аналітики, яка зазвичай мала негативно-нецензурний зміст і спрямовувалась на Турчинова, Авакова та інших.

Але, будьмо відверті: інформаційні повідомлення про смерті й руйнування нині – не є чимось незвичайним, на жаль. Ми призвичаїлись до сумних новин. Проте на сторінках соцмереж "всепропальщків" і любителів порожніх та необдуманих гасел – не поменшало.

"Експерти", прикривши аватарки тризубами та жовто-блакитним кольором, множаться й активно заповнюють коментарі до поста новими й новими "експертними думками".

Повідомлення на кшталт "Сили АТО знищили ворожу ДРГ", "Волонтери зібрали кошти на нові тепловізори", – "вишиватники" зустрічають, розриваючись від радощів: "Ну все, тікайте путінські окупанти, Слава Україні", "Росіє, приймай 200-х, Героям Слава!" І додають з десяток затяганих картинок з "нестримними" з гербами на пузах чи карикатурою на Путіна, в одне із місць якого увіткнутий російський прапор.

Проте за кілька годин на сайті чи сторінці у Фейсбуці з'являється оновлення: "Група такого-то українського батальйону потрапила в засідку" – і захмарна радість коментаторів змінюється депресивно-безнадійним гнівом: "Люди… Скільки це ще триватиме…", "Порошенко взагалі знає, що в командуванні АТО всі зрадники?", "Вони дограються, що ми всі вийдемо на вулиці", "Путін, щоб ти здох!" та потоки нецензурщини, яка мало чим відрізняє таких членів "проукраїнської" спільноти від огидних, мерзенних і тупих ольгинських ботів-ватників.

До речі, про Росію.

"Вишиватники" надзвичайно полюбляють валити все на "путінський режим" та шукати у всьому довгу й волохату руку Кремля. Пости про те, як у Росії все погано, набирають сотні лайків і злорадних коментарів.

На цьому тлі повідомлення про ДТП за участі "атошників" у Костянтинівці в цьому разі стало для вишиватних експертів справжнім шоком. Хоча скоро вони очуняли й почали масово форсити інформацію про мало чи не щоденні аварії на дорогах різноманітних республік на три літери. "У ДНР таке щодень трапляється", – писали "вишиватники" в коментарях, додаючи смайлики суму.

Загибель дитини, без участі російських диверсантів, пиятика на війні – така інформація не вписується в загальні, "правильні" інформаційні повідомлення. Це свідчить про те, що "вишиватники" "мешкають" не лише на своїх збіднілих на відвідування акаунтах, а й наповнюють популярні інформаційні ресурси.

Не всі "вишиватники" обмежуються інтернетом.

Є телевізор, цілодобові інформаційні канали. Тут відсутня інтерактивна можливість впливу, тому панічні висловлення про те, "як дістала ця війна" лунають у теплих квартирах.

Звичайно, війна дістала – але можна вносити конструктивні пропозиції? Якось допомогти волонтерам, армії?

Слід зазначити, що під "вишиватників" доволі активно маскуються оті самі ольгинські боти. Їх можна впізнати за фейковими іменами, відсутністю реальних фото на сторінках і масиву постів та коментарів, що спрямовані, головно, проти діючого керівництва України.

Але й тут усе на Росію списати не вдасться. Без допомоги наших рідненьких всепропальщиків тролі неспроможні накоїти безладу на всіх численних ФБ-групах, інформаційних ресурсах та особистих акаунтах, скільки їм би не платили.

...Іван Франко якось писав, що патріотизм – "то труд важкий, Гарячка неудержима".

Бути патріотом, нічого не роблячи й сіючи паніку – шкідливо й небезпечно для нас самих. Навіть мінімальна допомога стане корисною.

Складно з фінансами? Боїтесь потрапити на шахраїв? У такому разі спробуйте, наприклад, прибрати в парку. Можна обвішатись жовто-блакитними стрічками й зробити свою вулицю чистішою.

У будь-якому разі, це буде набагато кориснішим, ніж щоденні, схожі й непотрібні коментарі про "зраду", "третій Майдан" і "нас зливають"

Арсеній Троян, спеціально для УП