Почему нынешний формат коалиции обречен?

Події останніх тижнів вже вкотре доводять відсутність єдності у лавах парламентської коаліції, ставлячи під сумнів сам факт її існування у такому форматі.

Разом з тим, причини, які обумовлюють скепсис у перспективах діяльності коаліції, були очевидними з самого початку її створення.

Навіть в країнах західної Європи, які ми традиційно схильні ідеалізувати, широка парламентська, а отже і урядова коаліція рідко коли буває ефективною і тривалою.

Згадати хоча б малопродуктивні широкі коаліції, які постійно виникають в Бельгії, Нідерландах та Італії.

Справа в тім, що широка коаліція – це завжди об’єднання трьох і більше політичних партій з різною ідеологією, яка передбачає різне розуміння напрямів розвитку суспільства і держави.

Відтак, тривалість існування парламентської, а отже і урядової коаліції завжди залежить від здатності політичних сил поступатися своїми інтересами та досягати компромісу.

На перших порах спільні рішення ухвалюються достатньо швидко, проте з часом наростаючі протиріччя долаються все складніше, аж доки коаліція не розвалюється, що в більшості випадків призводить до позачергових парламентських виборів.

Не даремно найбільш продуктивними вважаються коаліції, які складаються з двох політичних партій, одна з яких є явним лідером, а інша задовольняється перебуванням на других ролях.

Так, в Німеччині ХДС/ХСС утворює коаліцію з вільними демократами, а соціал-демократи з зеленими.

Втім приреченість нинішнього формату коаліції, яка складається з п’яти фракцій, пов’язана більше навіть з особливостями українських політичних реалій, аніж з об’єктивними закономірностями, характерними для країн західної Європи.

По-перше, усі фактичні лідери партій, що входять до коаліції, мають президентські або прем’єрські амбіції. Відтак, кожний з фактичних лідерів фракцій коаліції розглядає нинішню діяльність власної фракції в аспекті можливості стати, чи залишитися, президентом або прем’єром.

Таким чином, в межах коаліції на два головні крісла в державі аж п’ять претендентів.

До того ж вже невдовзі відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування. Цілком природно, що за таких обставин коаліція не може бути стійкою, адже у складних економічних умовах більш вигідною стартовою позицією перед виборами є перебування в опозиції.

Тому три з п’яти фракцій в нинішній ситуації формально будучи в коаліції, фактично прагнутимуть відмежуватися від її рішень, аж до виходу з неї.

Є і інша важлива обставина, яка впливає на продуктивність коаліції. На сьогодні проходження в парламент політичної сили залежить насамперед від можливостей фінансування передвиборної кампанії та потрапляння на екрани телевізори.

Якщо подивитися на сили, представлені нині в парламенті, всі шість політичних партій мали відповідну медіа-підтримку та витратили величезні кошти на виборчі кампанії.

Таким чином партії, які потрапляють у парламент, мають певні зобов'язання перед своїми донорами, інтереси яких часто діаметрально протилежні. То чи може в цьому разі ефективно функціонувати парламентська коаліція?

P. S. Історії відомі приклади, коли широка коаліція була і тривалою, і ефективною. Так, в період Другої світової у Великобританії в уряд входили представники консервативної, лейбористської та ліберальної партій.

Однак, для ефективності широкої коаліції її учасники повинні бути об’єднані єдиною, спільною, фундаментальною для всіх метою – такою як перемога у війні чи подолання економічної кризи…

Олександр Москалюк, для УП