Станут ли депутаты прикосновенными?

Депутатська недоторканість: бути чи не бути? – це головне питання дня сьогоднішнього. Стало відомо, що 5 лютого, Верховна Рада, попри загострення боїв на сході України, розгляне подання до Конституційного суду законів про зняття недоторканності з народних депутатів і суддів.

На жаль, для української політичної еліти питання депутатського імунітету стало розмінною монетою в політичних іграх. Так історично склалося, що усі президенти незалежної України, перебуваючи при владі, ініціювали питання недоторканості.

Зазвичай це питання починало "муляти" гарантів перед виборами: чи то парламентськими, чи президентськими. Тепер ми почули пропозицію чинного президента Порошенка, який запропонував ВР скасувати депутатську недоторканість і обмежити суддівську.

Хоча ініціатива не дуже на часі, адже ми маємо війну, і першочергові питання, які мала б розглядати ВР, мали б стосуватися захисту країни. Але ініціатива Порошенка набуває пріоритетності.

Чому так? Тут може бути кілька причин. Зокрема, в інформаційній площині – це спроба переключити громадськість з війни та проблем мобілізації на затребувану у суспільстві тему – депутатську недоторканність.

В тактичний площині – показати суспільству, що президент виконує свої обіцянки. У стратегічній – змусити депутатів бути лояльними до президента. У кадровій – зупинити активність депутатів, які напосіли на Генпрокурора, який, у разі скасування недоторканості, стає найбільш небезпечною для них фігурою.

Яку ж недоторканість скасовує президентський законопроект?

Що стосується депутатів ВР, то запропонований президентом законопроект скасовує частину 1 статті 80 Конституції, де зокрема зазначається, що: "Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп".

Водночас, у Конституції залишається незмінною частина 2 статті 80, за якою народний обранець не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди ВР.

Таким чином, президент пропонує позбавити депутата недоторканості за депутатську діяльність, але залишає у Конституції захист депутата за кримінальні злочини!? Чи потрібна суспільству і виборцям така недоторканість депутатів?

Пригадаємо історію далекого 2004 року, коли Генеральна прокуратура ініціювала зняття недоторканності зі Степана Хмари та Олександра Турчинова, але на процедурному рівні екс-спікер ВР Литвин заблокував це питання, аргументувавши тим, що парламент депутатів "не кидає".

За всі роки Незалежності, полювання за депутатською недоторканністю не набуло масового явища. ВР позбавила імунітету лише декількох народних обранців. У 1994 році втратив імунітет Юхим Звягільський, у 1999-му став "доторканням" Павло Лазаренко. У 2000-му – Микола Агафонов та Віктор Жердицький. Можна згадати Віктора Лозинського, але той особисто написав заяву про складення повноважень.

Вилучивши частину 1 статті 80 Конституції, ми не позбавимо депутатів недоторканості за кримінальні злочини, але зробимо їх ще більш залежними від президента, який формує правоохоронні органи, та – пропрезидентської депутатської більшості, яка будь-коли може підтримати подання Генпрокурора про затримання та засудження неугодного депутата.

Навіть Конституційний Суд у справі про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, справа N 1-15/2003 від 26 червня 2003 року, констатував, що саме частина 1 статті 80 є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності саме за результати голосування або висловлювання у парламенті.

Тепер цю гарантію політичної незалежності хочуть прибрати.

На завершення, хочу висловитися за скасування недоторканості депутатів саме за кримінальні злочини, а також за відповідальність депутатів виключно перед своїми виборцями. І якби президент вніс у парламент ініціативу, щодо ліквідації частини 2 статті 80 Конституції, то український парламент перестав би бути "прилистком" для криміналу.

А якщо б президент звернув увагу на законопроект "Про вотум недовіри посадовим особам", який розроблений громадськими активістами і запроваджує відповідальність депутатів за свою політичну діяльність виключно перед виборцями, то український парламент перестав би бути органом брехунів і популістів!

Адже саме так громадяни розуміють поняття "недоторканність".

Ігор Курус, для УП