Возвращенные из АТО: реабилитированы или брошенны на произвол судьбы?

Вітчизняні медичні заклади не розраховані на воєнний час. І як би це безглуздо не звучало, у відділеннях травматології та хірургії просто не вистачає ліжко-місць на усіх.

Військові шпиталі теж давно перевантажені. У нас навіть не організована мобільна евакуація поранених та їхнє транспортування до місць надання медичної допомоги.

Друга проблема – реабілітація тих бійців, які повернулися з АТО. Державні інституції самоусунулися від цієї проблеми і, наразі, частково її вирішення на себе взяли волонтери та меценати.

Вони організовують постопераційне відновлення пораненого, у тому числі, і закордоном. Проте це поодинокі випадки, а посттравматичної реабілітації потребує кожний, хто повернувся із зони бойових дій.

Щоб вирішити ці проблеми потрібно налагодити міжвідомчу координацію і раціоналізувати витрати. А саме:

Потрібно чим швидше перепрофілювати санітарно-курортні заклади України для прийняття на реабілітацію поранених учасників АТО, тим більше, що такий крок повністю вкладається у норми закону про курорти.

Тому, у найкоротші терміни повинна бути проведена загальнодержавна інвентаризація ліжко-місць та ревізія умов усіх санаторно-курортних закладів, котрі могли б прийняти на реабілітацію наших бійців. Доручення від парламентарів про проведення такої ревізії вже направлене відповідним відомствам.

Таку складову реабілітації, як протезування, слід виділяти в окрему сферу і залучати до співпраці вузькопрофільних фахівців державного та приватного секторів. Тим паче, що останні охоче йдуть на діалог і володіють хорошими технологічними розробками, які навіть вже розпочали застосовувати у допомозі пораненим.

Важливо, щоб протезування та подальша реабілітація поранених максимально здійснювалися в Україні – це збільшить коло осіб, які зможуть отримати допомогу і усуне такі проблеми, як подальший супровід фахівців та заміна протезів через кілька років.

Для більш оперативного вирішення проблеми необхідно створити міжвідомчий координаційний центр для організації процесу протезування та реабілітації.

Задля психологічної реабілітації бійців АТО та цивільних, які постраждали внаслідок військової агресії РФ, необхідно збільшити коло спеціалістів, котрі можуть надавати відповідну допомогу.

Для цього слід запроваджувати вивчення нових для України самостійних медичних спеціальностей на кшталт "фізичної та реабілітаційної медицини", які вивчаються в країнах ЄС.

Вочевидь, не обійтися без законодавчих змін. Зокрема, маємо підготувати проект закону про реабілітацію та внести зміни до закону "Про курорти" з урахуванням сучасних вимог до даних питань.

Фундамент для цих змін вже закладений. Вже створений міжвідомчий штаб при МОЗ, який буде займатися проблемою супроводу бійців від місця бою до місць лікування та реабілітації.

"Феофанію", що обслуговує депутатів, а там більше 300 ліжок, віддали для реабілітації учасників АТО. Госпіталі ветеранів ВВВ перейменовані та відкриті для обслуговування ветеранів АТО.

Спільно з НАТО – відкрито проект розвитку реабілітаційних центрів у Ірпені та Львові. На психологічну реабілітацію виділили цього року 50 мільйонів гривень.

Але, як швидко українська медицина зможе повністю адаптуватися до умов військового часу залежить від того, наскільки ефективним буде контроль над цим процесом.

І тут як раз ключова роль відведена парламентарям та волонтерським рухам. Адже перші, вміють відчиняти двері у потрібні кабінети, другі – як ніхто інший знають реальний стан справ на місцях.

Ірина Сисоєнко, народний депутат України, для УП