Донбасс тоже должен определяться: с кем он?

Останнім часом у війні на Донбасі знову заговорили про "перемир’я", а дехто навіть і про "мир". Путін, раптом, висловився про територіальну цілісність України та Донбас в її складі.

Ці заяви прозвучали відразу після його "несподіваної" зустрічі з президентом Франції Ф.Оландом, що повертався додому після візиту в Казахстан.

Паралельно на Заході (переважно у Німеччині) стали лунати "експертні" пропозиції про розумну децентралізацію України, потребу зробити вигідну пропозицію для Донбасу і т.д.

Очевидною є зміна тактичних підходів Кремля щодо України. І підштовхування України до цих підходів деякими європейськими лідерами.

Раніше розрахунок Путіна полягав у тому, щоб постійно тримати окупований Донбас зашморгом на шиї України, шантажувати ним Україну і гальмувати цим фактором її модернізацію і європейську інтеграцію.

Тепер Путін вирішив "повернути" розбомблений і зруйнований ним Донбас Україні, щоб ми фінансували його відновлення. При цьому, звичайно, зберігши за собою контроль за кордоном і можливість у будь-який момент для нового вторгнення та військових дій.

Путін не безпідставно вважає, що з таким тягарем Україні буде неможливо провести реформи і забезпечити інтеграцію до ЄС.

Це цинічний і підлий розрахунок, який не має нічого спільного з захистом російськомовного населення на Донбасі, про який постійно твердить російська пропаганда.

Вважаю, що в цій ситуації українська влада повинна зробити наступне.

Я виходжу з того, що політичне керівництво держави на сьогодні не готове військовим шляхом звільняти Донбас від окупації і силою відновити контроль за лінією кордону. Якщо залишати ситуацію такою якою вона є, тоді це вічно тліючий заморожений конфлікт, який буде розпалюватися як тільки Путіну буде потрібно.

Українська армія в такому замороженому конфлікті отримує не найкращу перспективу: сидіти в окопах і в кращому випадку очікувати ротацію. Армія, яка не воює, рано чи пізно, починає розкладатися і бунтувати, це аксіома.

Тому Україна має сказати: ми заберемо окуповану частину Донбасу і будемо його відновлювати за наявності трьох умов:

1. Росія відводить всі озброєні формування з Донбасу, припиняє фінансування бойовиків і дає можливість Україні відновити контроль за кордоном.

2. Всі біженці, які забажають, мають повернутися назад до своїх міст і сіл.

3. Під міжнародним контролем на окупованій частині Донбасу, а можливо і на всій території Донецької та Луганської областей, проводиться референдум з ким хоче жити Донбас: чи він хоче залишитися в складі України, чи хоче приєднатися до Росії.

Чітка і однозначна відповідь жителів регіону (якою б вона не була) дозволить раз і назавжди зняти всі спекуляції навколо приналежності Донбасу, усуне можливість шантажувати Україну при вирішенні питань її геополітичної стратегії.

Якщо Донбас хоче бути в складі України – і в складі України інтегруватися в НАТО та ЄС, то Україна візьметься не тільки за відновлення його інфранструктури, житла і виробництв, а й за кардинальну технологічну, екологічну та суспільну модернізацію цього краю, забезпечить його культурну самобутність. І разом з цим, за розслідування і покарання всіх військових злочинців – щодо них недопустима жодна амністія.

Але для цього повинен визначитися Донбас.

Бо як ні, то ні: в Конституції України передбачена можливість її територіальних змін.

У разі, якщо Донбас захоче відділитися, це питання виноситься на всеукраїнський референдум і народ України вирішує чи готова Україна мирно розійтися з тими, хто не хоче співіснувати з нею в одній державі.

Якщо відповідь буде позитивною, то мають бути забезпечені всі умови для нормального переселення в Україну всіх тих її громадян, хто бажає цього, натомість забезпечити вільний і цивілізований виїзд тим, хто бажає її покинути.

Всі можливості шантажувати Україну при вирішенні питань її геополітичної стратегії, повторюю, мають бути усунуті.

Тарас Стецьків, для УП