Еще раз о реформе власти

Заява президента України Петра Порошенка про зупинення закону "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" була очікуваним кроком за об’єктивними підставами.

Ніякої гарантії щодо дотримання російською стороною (сепаратисти в цьому сенсі самостійної ролі не грають) домовленостей в Мінську чи деінде стосовно внутрідержавного устрою в Україні кремлівське керівництво не давало. І не збиралося давати чи якось пов’язувати себе з темою реформ.

Не випадково російський представник не підписав відповідний документ у Києві ще при Януковичу. Не виключено, що в Москві передбачали втечу останнього, котра вкладалася в проект штучно створеного замороженого територіального конфлікту. Хоч не це важливо по суті справи.

Суть полягає в системному плануванні і здійсненні реформи влади.

Вкотре доводиться повторювати, що всі законодавчі ініціативи, згаданий закон в тому числі, а також закони – "люстраційний", виборчий та інші, страждають недовершеністю, недосконалістю, бо з їх допомогою спостерігається намагання змінити частини цілого – системи влади.

А треба рухатися протилежним напрямком – змінювати саму систему, в даному випадку – Конституцію, бо інакше частини будуть взаємно суперечливими. Висновок президента щодо місцевих "виборів" на Донбасі – одне з очевидних підтверджень сказаного.

Всі пропозиції, що висловлювалися різними ініціаторами, Порошенком в тому числі, до цьогорічних політичних кампаній, свідчать про серйозність їх змісту, про потребу демократизувати суспільне життя, передати місцеву владу під контроль і під відповідальність (!) громад і громадян. Однак, практичні кроки свідчили про інше.

Закон про вибори, наприклад, ухвалений вчергове як змова між партіями. Його "змішаний" зміст не дозволяє буквально виконати вимогу Конституції про порядок формування більшості в парламенті та обрання уряду.

Характерно, що ті, хто провалив потрібний закон, знову піднімають в ЗМІ хвилю балаканини про потребу закону з відкритими партійними списками. Чом і не погомоніти про таке, тим паче в мажоритарних округах пройшли "грошові мішки"? Ті ж, в багатьох випадках, що і були в парламенті.

Погрози комбатантів провести т.зв. люстрацію в парламенті виглядають теж цікаво. Якраз такого шарварку чекає від нас міжнародна спільнота, найперше північний сусід.

Мені вже не раз доводилося висловлюватись про зміст змін до Конституції, що надійшов з адміністрації президента до Верховної Ради. Проект не відповідає меті, котру раніше озвучував нинішній глава держави.

Натомість в "Юридичному віснику" три тижні тому обнародуваний проект закону щодо Конституції, який підсумовує собою дворічну роботу кращих конституціалістів України, дає відповідь на назрілі і гострі виклики сучасного стану в державі.

Цей проект уже дано можна було прийняти референдумом, на його основі провести парламентські і – до Нового року – місцеві вибори.

Дивно, чому до цих пропозицій не хочуть прислухатися ті, від кого залежить вирішення нинішніх проблем?

Адже, наприклад, практична реалізація невдало сформульованої ідеї "лугандону" здійснюється. Буферні зони, специфіка частини Донбасу, режим прикордоння тощо – одна з форм пролонгації конфлікту з його "гуманітарними конвоями", боями за аеропорт…

Вихід же з конфлікту був би означений, якби змінений закон про місцеву владу прийнятий був для всієї країни. Тоді ті, хто добивається з автоматами і "Градами" "свободи" від влади в Україні, зобов’язані були б займатися реальними справами в Донбасі, як і скрізь у країні: водою, хлібом, опаленням, каналізацією…

Виборці швидко дали б їм оцінку і в наступній кампанії давали б оцінку уже собі, думали б про спроможність своїх обранців і про свою відповідальність. "Хорватський" метод навряд чи підійде Україні. Їй скоріше підійшов би метод сусідів щодо припинення війни у Чечні.

Там влада місцевих, а цілісність держави забезпечується. У нас це можна було б зробити набагато ефективніше для місцевого населення.

І для держави.

До речі, тим, хто популяризує дії президента треба уважніше слідкувати за висловами. Президент, наприклад, не може скасувати закон, це функція парламенту.           

Олександр Мороз