Математика зулусского угля

Три з половиною роки тому "Українська правда" опублікувала мою замітку "Математика китайської гречки".

Тоді ми дізналися, як Азаров і Ко намагалися вкрасти 137 млн гривень за курсом 7,99 на поставці з Китаю однісінького корабля неякісної гречки.

Минув час. Пройшла Революція гідності. Азаров зі схрону у підмосковному котеджному містечку бореться в Євросуді за свої заморожені активи. До влади прийшли нові люди. Але виникає тривожне дежавю.

У 2011 році Азаров пояснював нагальність централізованого імпорту гречки її можливим дефіцитом. "Монополісти притримують поставки гречки", – бідкався він. Ви насправді вірите, що при Януковичу існували незалежні від нього монополісти?

У 2014 році уряд пояснює нагальність імпорту вугілля можливим дефіцитом через 5-7 днів з початку опалювального сезону – сепаратисти дезорганізували роботу шахт та зруйнували інфраструктуру доставки.

Абсолютна правда.

Але є дрібне питання. Навіщо ж було уряду перераховувати з квітня "дезорганізованим" шахтам в зоні АТО майже 3 мільярди гривень за кошти платників податків? Заради альтруїзму?

Питання виходять за межі завдань цієї замітки, але очевидно потребують ї відповіді.

Повернемося до африканського вугілля. Дякуючи моїм друзям з ПАР, з’ясувалася низка цікавих фактів. А до урядовців виникло кілька простих запитань.

Про постачальника та розрахунки

Чому Україна не закупила вугілля безпосередньо в Південній Африці, а звернулася до посередника з Лондону? Вугілля є біржовим товаром. Щиглем пальців можна придбати вугілля на спотових умовах негайної поставки, безпосередньо у виробника.

Або, наприклад, за допомогою "СW Group" – найбільшого у світі дилера виробників південноафриканського вугілля, який би подбав про доставку, страховку та організацію розрахунків. Або в інших подібних південноафриканських дилерів. Або на біржі в Роттердамі.

Йдемо далі.

Обраний посередник – компанія "Steel Mont Trading Ltd" зареєстрована у Великобританії. Ця компанія ніколи не спеціалізувалася на поставках вугілля з ПАР. Компанія є невеличкою за британськими мірками: на початок цього року вона мала 28 938 фунтів активів проти 25 690 фунтів боргів.

Як на мене, було доволі ризиковано платити через її банківські рахунки суму в $21,5 млн або 13,6 млн фунтів.

Між іншим про банки. Зверніть увагу, що в базовому контракті від 19 серпня гроші за вугілля мали платитися з України не у Великобританію, а до маленького регіонального банку Швейцарії "Banque Cantonale Vaudoise".

У принципі, нас це не обходить. Це є проблемою податкової служби Об’єднаного Королівства. Але ще одна цікава деталь - у додатку до контракту від 16 жовтня з’являється ще один швейцарський банк: Banque de Commerce et de Placements.

Виникає запитання: навіщо потрібен ще один банк. Чи не для легалізації доходу неназваного посередника, для "відкату" по простому?

Наразі відповіді немає. Самі знаєте про швейцарську банківську таємницю.

 Ще слід нагадати, що кінцевими бенефиціарами компанії "Steel Mont Trading Ltd" є вихідці з Індії, які паралельно мають фінансовий інтерес як в українських ДПМЗ та Електросталі, так і в низці російських компаній.

Про ціну

Ціна на вугілля для вироблення тепла та електроенергії (thermal coal) коливається разом з цінами інших енергоносіїв, переважно нафти або її похідних типа мазуту. Якщо ціна на нафту падає, то відповідно падає ціна на вугілля.

Не пропорційно, але в тренді.

Станом на 19. 08.2014 таке вугілля можна було купити на споті – негайна поставка – в Роттердамі за ціною 62,8 доларів США за метричну тону, а 14.09.2014 – за ціною 56,7 доларів (ФОБ). Динаміка світових цін на вугілля за останнє півріччя відображається у такому графіку:

Цікаво, що жовтневе підняття цін на $2 пояснювалося саме оприлюдненням інформації про наміри українського уряду закупити 1 млн тон вугілля.

Динаміка цін на експортне вугілля з ПАР за квітень-вересень відображається у такій таблиці:

Ціни розраховані на базі ФОБ. Це коли товар поміщується на борт судна в пункті відправки. За великі обсяги поставок надається знижка.

Вона нам невідома, оскільки знов таки замість безпосереднього виробника вугілля уряд чомусь обрав британського посередника.

 Можливо, знижки не було. Поговоримо ліпше про вартість транспортування південноафриканського вугілля. Ви можете легко її порахувати, використовуючи відкриті ресурси. Наприклад, "Freight Calculator".

Треба знати маршрут, вид товару та тип судна.

Дякуючи УП, яка опублікувала контракт першою, усі дані нам відомі.

В ПАР вугілля завантажується переважно в терміналі "Richards Bay Coal" та прямує до трьох українських портів – Іллічівського, Південного та ТІС.

Везуть вугілля трьома типами суден, з яких найекономніше "CAPESIZE", що перевозить до 90 000 тон. Більш витратне – "PANAMAX" з вантажем до 60 000 тон. І найменш вигідно везти вугілля з ПАР суднами в 30 000 тон.

 Зовсім не зрозуміло, чому такі канонерки взагалі з’явилися в контракті. Бо всі українські порти здатні приймати перші два типа суден, оскільки мають глибину причалу не менше 14 метрів та довжину не менше 250 метрів.

*   *   *

Повернемося до розрахунку ціни південноафриканського вугілля, яке зі страховкою поставляється в український порт.

Раніше з’ясували, що на кінець серпня, коли укладався контракт, ціна вугілля в Південній Африці складала не більше $ 67,86 за тону на базі ФОБ – без вартості перевезення та страховки.

Тепер порахуємо.

Ціна транспортування 90 000 тон вугілля з ПАР до України, з урахуванням фрахту та страхування, складала від $9 421 до $10 412. Різниця за фрахт судна майже в $1 млн пояснюється можливими штормами, торнадо, піратами, субмаринами РФ та іншою подібною пошестю.

Таких обставин не було, отже справедлива вартість вугілля, поставленого з ПАР до України на умовах СІF склала 67,86 + 10,47 = $78,33 за тону – без урахування можливої знижки, що нижче мінімум на $7,67 заявленої урядом ціни у $86

За загальними обсягами контракту у 500 000 тон, неврахована переплата теоретично становила би $3, 84 млн або майже 50 млн гривень за офіційним курсом. Запитаєте, чому "теоретично"? Відповідь очевидна – ціни у 86 доларів за зулуське вугілля просто не існує.

Детектив

Уряд оприлюднив ціну за тону південноафриканського вугілля, закупленого у британського посередника та доставленого до чорноморських портів, як $86 за тону. Така ціна міститься в базовому договорі та використовується в соцмережах для оцінки ефективності контракту.

Але така ціна є фіктивною. Слідкуйте за логікою. Третього вересня 2014 року були прийняті два доповнення до базового контракту. За першим доповненням, вугілля, зазначене у Специфікації №1 до 50 мм, було змінено на вугілля до 100 мм.

Це як поміняти сірник на поліно. Зрозуміло, що підпалити поліно важче, ніж сірник. Для подрібнення вугілля існують спеціальні млини, які вартують грошей. А тепловіддача дрібного вугілля є більшою, ніж крупних вугільних фракцій.

Така різниця у тепловіддачі досягає від 10 до 40 %.

Припустимо, що досягнуто нижнього порогу. Отже, якщо за умовами СIF в український порт поставляється 250 000 тон зулуського вугілля не до 50 мм, а до 100 мм, то закупівельна ціна має падати мінімум на 10% до $77,4. Отже, потенційні втрати дорівнюють $ 2,15 млн лише на поставці одним кораблем.

За другим доповненням будь-яке вугілля з ПАР поставляється в Україну на умовах CPT (Carriage Paid Tо), коли воно передається покупцю у митному режимі експорту не на зовнішньому митному кордоні, а всередині країни.

Тоді постачальник сплачує всі витрати, пов’язані з перевезенням вугілля територією країни – імпортера до місця призначення, та бере на себе всі ризики та видатки, пов’язані з таким перевезенням.

Якщо за базовим контрактом вугілля поставлялося в порти України на умовах CIF, то за доповненням до Контракту, вугілля поставляється на умовах СРТ до Трипілля чи Лиману, а там вже розмитнюється.

Тобто плату за перевезення вугілля територією України від Чорноморського порту до пункту розмитнення покупець має віддавати за кордон на швейцарський рахунок британської компанії – посередника.

Вартість перевезення вугілля від Чорноморського порту до Трипілля чи Лиману залізною дорогою визначається за правилами INCOTERMS (2010).

У результаті, кінцева вартість вугілля до розмитнення на базі CPT Трипілля (код станції 344707) або Лиману (код станції 444002) становитиме відповідно $107,23 чи $109,17

Візьмемо середню ціну в $108 для цілей митного оформлення. Додамо до неї імпортне мито у розмірі 2%, передбачене у групі 2701 Митного тарифу України для вугілля, та 20 % ПДВ. Отже, на базі СРТ Трипілля (Лиман) вартість південноафриканського вугілля буде коштувати: (108х102% = 110,16 + (110,16 х 20% = 24,28) = $134,44 За офіційним курсом НБУ (12,55) на дату написання цієї статті – 14 листопада, тона зулуського вугілля коштує 1741 гривень CPT Трипілля.

Резюме

1. Вугілля з ПАР на відповідних умовах поставки є дорожчим, ніж поставка такого самого вугілля з Ротердаму. Або з Росії. Наразі політична доцільність переважає економічну. Це правильно. Тому треба купувати термальне вугілля з країн, не дай Боже пов’язаних з РФ, очевидним агресором.

2. Якщо вугілля з ПАР було поставлене з корупційною складовою, то міністр з питань енергетики має негайно скласти повноваження, а уряд України має звернутися до правоохоронних органів щодо оцінки можливих корупційних дій.

3. Потенційна корупційна складова контракту дорівнює як мінімум сумі в $ 3,85 млн $2,85 млн = отже $6,705 млн За офіційним курсом НБУ (12,55) на дату написання цієї статті це дорівнює 84,1 млн гривень.

Я надав сухі цифри. Самі порахуйте. Наразі складається нова парламентська коаліція, яка призначить новий уряд України. Не дай Боже, щоб у такому новому уряді були старі типи, які методично розкрадали Україну. Краще мати розумних та патріотичних.

Як моя 11-річна донька чи мій 5-річний внук.

Сергій Терьохін (колишній нардеп), для УП