Сепаратизм, протесты и методология правозащитников

У матеріалі "Обережно маніпуляція: звіт правозахисників про загрози на Донбасі" блогер "Української правди" Марія Лебедєва звинуватила у маніпуляції звіт Центру соціальних та трудових досліджень щодо репресій та небезпек для громадян у зоні АТО, що його представлено на прес-конференції 14 жовтня разом із правозахисником Володимиром Чемерисом та адвокатом Євгенією Закревською.

У зв'язку із цим ми хочемо внести ясність і відповісти на пред'явлену критику.

Проект моніторингу протестних подій та репресій в Україні є некомерційним дослідницьким проектом, що здійснюється з жовтня 2009 року й базується на матеріалах інтернет-ЗМІ та відкритій методології кодування даних.

Дослідницький проект триває вже не перший рік, і є самодостатнім та незалежним від політичної кон'юнктури, ніколи не фінансувався жодними партіями чи політичними організаціями. Усі наші джерела фінансування є публічними.

Висловлення підозр у маніпулятивності щодо отриманих знахідок є необґрунтованим, у першу чергу тому, що для його підтвердження слід указати та довести свідомий намір викривити дані в чиїхось інтересах, якого немає й не може бути з вищезазначених причин.

У рамках моніторингу публікувалися звіти та прес-релізи щодо багатьох гучних протестів та кампаній; наші висновки завжди чітко засновувались на даних. Наприклад, був опублікований звіт по подіях Майдану, який жодним чином не применшує масштабів насилля, що застосовувалося до протестувальників.

Абсолютно за тією ж методологією ми продовжуємо наш моніторинг і на даний момент.

Якщо ознайомитись з нашим підходом до аналізу та списком джерел, з яких збирається інформація, багато питань у такому випадку відпадуть самі собою.

Наприклад, у згаданому блозі закидається, що моніторинг базується на даних ЗМІ, хоча саме про це неодноразово йде мова в описі методології та проекту загалом. Такий спосіб збору даних про протести та реакції на них має свої недоліки, однак нам невідомо жодного іншого джерела, що би дозволило більш повно дати загальну картину та тенденції в протестній та репресивній активності, в тому числі статистики МВС.

Звісно, слід бути свідомим недоліків будь-якого способу збору даних, але ми їх і не приховуємо, оскільки саме це слугує правильному розумінню представлених даних.

Ми будемо раді почути конструктивні пропозиції щодо вдосконалення нашої методології, якщо такі є.

Також критикується некоректне вживання терміну "негативна реакція". Однак під негативними реакціями нами розуміються усі дії, що їх спрямовано на перешкоджання протесту – арешти, заборони, фізичне протистояння тощо – на відміну від дій, спрямованих на задоволення вимог – позитивних реакцій. Це загальна термінологія, що використовується для всіх подій без винятку й не несе жодного оціночного навантаження.

Щодо того, якими принципами мав би керуватись моніторинг, то в проекту виникли б значні проблеми, якби ми намагались інтерпретувати з точки зору міжнародних конвенцій кожен акт затримання чи інші дії правоохоронців, особливо якщо мова йде про щось на кшталт превентивних затримань у зоні АТО. Залишимо це правозахисникам.

Натомість, усі бази даних та відповідних повідомлень ЗМІ, на котрих вони засновані, публікуються щорічно; весь наш аналіз від початку до кінця можна перевірити, так само як і класифікувати за потрібними критеріями ті чи інші факти реакцій чи протестів.

Єдине, із чим дійсно можна погодитись у всьому критичному тексті – це те, що характер сепаратистських протестів дійсно суттєво відрізняється від решти, і саме на них припадає як найбільша частка насильства, так і найбільша частка репресій, про які йшла мова. Недостатня увага до цього є наслідком неточності формулювань – але не спробою свідомої маніпуляції.

І надалі, щоб уникнути подібних неточностей, ми надаватимемо інформацію про негативні реакції поруч з інформацією про протестні тактики – конвенційні, конфронтаційні чи насильницькі – тих подій, яких ці реакції стосувались.

Тепер до решти критики:

Нами був представлений аналіз даних щодо репресій проти громадян, які перебувають у зоні проведення АТО. Цей аналіз є намаганням оцінити характер та масштаб насильства, від якого страждають громадяни на контрольованих сепаратистами територіях поза безпосереднім полем бою. Дії проти комбатантів тут з очевидних причин не враховуються.

Одразу ж слід зазначити, що ми не даємо й не намагаємось дати оціночних порівнянь сепаратизму на Донбасі із сепаратизмом у Каталонії, Країні Басків, Шотландії чи будь-де інде у світі, це є абсолютно поза фокусом даного звіту.

У звіті також жодним чином не йде мова про те, що певні дії по відношенню до цивільного за своєю суттю є більш небезпечними за інші, окрім частоти їх виникнення, що є очевидним, виходячи зі структури подачі даних. Щоб порівняти масштаби ризиків, варто мати конкретні дані щодо нанесених збитків внаслідок пограбувань та руйнувань; деякі види репресій взагалі порівняти між собою неможливо.

Саме тому дані представлені саме таким, а не іншим чином, хоча, якщо комусь не подобається, що арешти за частотою фіксування опинились на другому місці, ми цілком могли б подати цей список у зворотному порядку; зміст даних від того не зміниться.

Ми не заперечуємо, що дії правоохоронних органів та сепаратистів по відношенню до місцевого населення є якісно різними. Однак, говорячи про дії проти мирного населення, було б некоректно якраз-таки згадувати лише ті дії, що вчиняє одна сторона та не згадувати дії іншої. Для прикладу, Amnesty International, у неупередженості яких навряд є сумніви, вчиняють саме так.

Інформація в звіті є статистикою, що отримана шляхом обробки та інтерпретації наявних джерел. Жодних оціночних суджень, знову ж таки, не дається.

Що стосується даних щодо змісту протестів, ми дуже чітко розмежовуємо між мітингами й взяттям заручників, закладенням вибухівки чи будь-чим іншим, що може бути класифікованим, як "терористичний акт" – і за нашою методологією сплутати перше та друге видається абсолютно неможливим.

За бажання за нашою базою так само можна прослідкувати негативні та позитивні реакції на окремі типи подій – наприклад, кількість репресій проти мирних мітингів та демонстрацій. Однак це вимагатиме суттєво складнішої процедури аналізу, яку ми на даному етапі намагаємось автоматизувати.

У підсумку хотілося б сказати, що проект моніторингу протестів ЦСТД є відкритий до будь-якої конструктивної критики, і ми врахуємо зауваження щодо представлення даних про негативні реакції.

Однак, перш ніж вдаватись до критики, велику частину зауважень можна зняти саме собою після трохи уважнішого розгляду методології.

За участю Валентина Дегтяра,

Андрій Гладун, Центр соціальних і трудових досліджень, спеціально для УП