Опять подросток в мире

43 просмотра
Среда, 22 октября 2014, 14:24
Василий Капкан
инициатор создания украинского общества в Литве (1988 г.), Вильнюс, Литва, для УП

Росія під проводом її нинішніх керівників все більше уподібнюється до незрілого, хиткого в моральному відношенні підлітка, з усіма йому часом притаманними рисами: самохвальством, зневагою до усіх правил і домовленостей, обманом, підступом, відкритою брехнею, пошуком за всяку ціну своєї користі, у разі можливості – насильством.

І, як результат, – злочинною безвідповідальністю перед іншими і майбутнім, також і своїм.

З одного боку, це спричинено відсутністю в Росії зрілого керівництва і здорового державництва у світлі давно відомих світових традицій.

Якщо всі передові країни світу вже пройшли цей підлітковий період бурхливого державотворення, завдавши численних втрат собі та іншим країнам, і виробили відповідну поведінку для довготривалого співіснування, то Росія саме тепер стає на цей досить небезпечний шлях.

Небезпечний і тому, що другого Нюрнберггу над комунізмом поки що не було.

Так, для надшвидкого досягнення якихось примарних цілей та ідей, до своїх методів Росія залучає усі можливі способи впливу і дії для подолання і зрозумілого спротиву народу іншої країни, і для заволодіння опінією світу.

Одним з таких способів, застосовуваних нинішніми технологами з керівництва Росії, поряд з іншими, є, наприклад, "вікна Овертона".

Цей спосіб зміни стану думок і у суспільстві окремої країни, і у всьому світі має декілька відповідних технологічних кроків морального насилля, що дозволяють абсолютно неприйнятну ідею – скажімо, той же гомосексуалізм, а у нашому випадку – "зелених чоловічків" Путіна – зробити звичайною справою для вух та уст.

А потім – і повсякденного життя, стираючи грань між дозволеним і недозволеним, між війною згідно права – конвенційною і поза ним – гібридною. Врешті – між добром і злом.

У поєднанні з відомою із підручників психології поведінкою насильника по відношенні до жертви, ця гримуча суміш поки що дає Росії певні результати. Але, як і кожне насилля над природними речами людини, держави, вона лише накопичує – чим далі, тим більшу – силу спротиву, що через деякий час вибухне на свою повну силу і неминуче зруйнує самого насильника.

Чому такий період для Росії прийшов саме тепер? Ця країна все ще не може знайти собі гідної ідеї буття – беруться якісь мракобісні, віджилі взірці, той же "русскій мір" або колишній СССР, чи його поводирі, неспроможні, з точки зору здорового глузду, до існування у наші дні, і за ними починають діяти, реально повертаючи і себе, і навіть увесь світ у моторошне минуле.

Ці взірці, попри всю їхню програшність від самого початку, діють деякий час, але, як це неодноразово доказувала історія, подібно як не до кінця зібраний автомобіль, невдовзі починають валитися.

І тягнуть за собою їхніх творців і виконавців, знищуючи при цьому численні людські життя.

А такий фактор, у людському вимірі буття, вже вказує на іншу, моральну якість цієї системи влади – нехтування людським життям як найбільшою цінністю цього світу.

І, незважаючи на всі косметичні прикривання тими ж лозунгами солідарності і братерства зі "скривдженими російськомовними", народженими у хибній уяві і деяких планах, та православ’ям, суть якого глибоко страждає від усього цього, вкотре бачимо голого короля – нелюда, аморала, недостойного гідності сучасної людини.

З іншого боку, Росія у своїй уяві поставлена у жорсткі геополітичні умови, вихід з яких їй напевно краще шукати за рахунок власних позитивно скерованих проектів, а не за рахунок чужих територій та різних, у тому числі і людських, ресурсів інших країн.

Що тут можливе співіснування, доказано певним досвідом останнього десятиліття, коли практичні, взаємно і справедливо збудовані стосунки давали цілком пристойну вигоду для самої Росії та її сусідів.

Лише вибудувавши самобутню ідею свого буття на самодостатніх засадах життя держави мирного співіснування у світі, не зазіхаючи на чужі території, історію, культуру і релігію, цій країні-підлітку вдасться знайти свій шлях.

Інакше на неї і її суспільство чекатиме колапс. Здається, черговий. Чи хочуть цього справжні росіяни?

Василь Капкан, ініціатор заснування української громади у Литві, Вільнюс, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)