Смертельная петля прошлого

Якби-то ти, Богдане п’яний,/ Тепер на Переяслав глянув!/ Та на замчище подив[ив]сь!/ Упився б! здорово упивсь!/ І препрославлений козачий/ Розумний батьку!.. і в смердячій/ Жидівській хаті б похмеливсь/ Або б в калюжі утопивсь,/ В багні свинячім./ Амінь тобі, великий муже!/ Великий, славний! та не дуже.../ Якби ти на світ не родивсь/ Або в колисці ще упивсь.../ То не купав би я в калюжі/ Тебе преславного. Амінь./ Якби-то ти, Богдане п’яний,/ 

Тарас Шевченко

Скоро вже майже рік, як український народ відчайдушно бореться, щоб на своїй землі говорити рідною мовою, повернути батьківські звичаї, бути господарем на своїй Богом даній землі.

Для пересічного росіянина – Україна – це помилка історії, українського народу – немає, українська мова – це вигадка ворогів Росії.

І скільки б в Києві не проголошували всякі там акти про незалежність, самостійність – для Росії це дитячі забавки. Хай пограються, якщо їм так сильно хочеться. Але якщо доходить до чогось серйозного – то з Москви негайно лунає застережний окрик.

Якщо ти любиш свою Батьківщину, мову батька та матері – то ти фашист. І ніякі потуги проукраїнських політиків, діячів культури, журналістів не допомагають. Українці на півдні, сході, центрі більш схильні думати так, як говорить Москва.

Чому так сталося? Чому ментально українці півдня, сходу, частково центру і півночі стали ближче до Москви ніж до Києва? Що робити, щоб навернути їх до Києва?

Причини наших бід, як говорять розумні люди, треба шукати в історії.

З чого все це почалося? З чого почалося те, що ми на своїй землі перестали бути господарями, що нам чужі володарі почали вказувати, як жити, з ким дружити, як і чому вчити наших дітей.

Переяславська угода. Статті, що їх уклали представники вільного козацького українського народу з московським царем. Гетьману Богдану Хмельницькому і козацькій старшині це здавалося виходом. Але ніхто з них не міг і уявити, до чого приведуть ті угоди пізніше!

За більш ніж 300 років Україна перетворилась на колонію Росії. Країна не окупована Московією. Україна – нею колонізована.

Явище колонізації страшніше за окупацію. Тому що окупація завжди менш тривка.

Та й окупація не змінює ментальність людей. Натомість колонізація – знищує душу народу, його самобутність і коріння.

Росія досягла в своїй колонізаторській політиці неабияких успіхів – українського народу немає, українська мова – видумана, і ті хто зараз живе в Україні – це просто частина російського народу.

Вражає те, які сильні антиукраїнські настрої наразі панують в російському суспільстві. Антиукраїнська політика Росії схожа на ганебну політику расизму і антисемітизму. І багато українців навіть сьогодні не уявляють, як може Україна бути незалежною від Росії!

Тому одне із найважливіших політичних завдань нової Верховної Ради – це відміна, анулювання Переяславських статей 1654 року.

Бо ті – це той смертельний зашморг минулого, який і сьогодні не дає нам вільно дихати, який вже гнилою, але ще не розірваною пуповиною, зв'язує нас з Росією.

Хай це буде символічний акт Верховної  Ради. Але ж ми добре знаємо, що в нашім житті символи грають велику ментальну роль. Взяти, наприклад, георгіївські стрічки!

З денонсацією Переяславських угод ми символічно повернемося до тих часів, коли були вільними і незалежними, коли були господарями на нашій землі.

Це буде символічний акт не тільки для Росії, а і для всього світу. Так покажемо, що ми є не видуманим народом, що ми є спадкоємцями вільних козаків, які не були частиною росіян.

Покажемо, що як тоді добровільно пішли під руку Московського царя, так само і сьогодні, зі своєї волі, виходимо із-під опіки Московської держави.

Ментальний центр боротьби за незалежну українську державу переміститься з Галичини в центр, на південь і схід України. У наших ворогів відберемо можливість всім патріотичним українцям клеїти ярлики бандитів і фашистів.

Після цього нам легше буде вшанувати гетьмана Івана Мазепу, легше розібратися з Голодомором і іншими прикрими сторінками нашої історії.

Леонід Савчук, для УП