Люмпенизация заказухи

Політична джинса осені-2014: "Тупий, іще тупіший" – саме таке гасло найбільш точно характеризує нинішню виборчу кампанію до ВР

У передвиборчій риториці українських політичних сил наступив період виразного ступору в пошуках креативу. Минулися часи, коли можна було стравлювати народ, і спекулювати або на темах "Росія нам допоможе", або навпаки – "москальня в усьому винна".

Бути зараз проросійським політиком небезпечно для рейтингу, тож в умовах сякої-такої демократії й урешті демонструванні всіма – ну, практично всіма – політичними силами українського патріотизму, кожна з політичних сил намагається виокремити свою особливу, але фішку, і крутити нею на всі боки. Навіть колишні регіонали переконують: "Оппозиция должна быть проукраинской"

А оскільки в українській політиці заведено "співпрацювати зі ЗМІ", присилаючи їм оплачені матеріали без позначки "реклама", то вимислювати нові й нові завитушки цієї фішки, розсилаючи їх за принципом віяла різним ЗМІ, під різними ж заголовками, стає для піарників зірок і зірочок українського політичного олімпу каторгою.

Втім, високооплачуваною.

Але якби політики глянули тверезим і критичним оком на матеріали, за які вони дають грубі гроші, то вони не могли би втриматися від сміху.

Якщо в Олега Ляшка епатажність, популізм і нахрапистість є основою його політичної кар'єри, – то дивуватися ми можемо не стільки заголовку "Від Франка до Ляшка", під яким дізнаємося про корені ляшківського радикалізму в заснованій Каменярем Радикальній партії, а радше спектру газет і сайтів, які цю маячню опублікували: "Сегодня", "Україна молода", "Львівська газета", "Газета по-українськи".

Натомість чимало політичних сил, що намагаються бути серйозними й прийнятними для свого виборця, викликають у своїх "фішках" якщо не сміх, то роздратування.

"Фішки" Сергія Тигіпка – його економічна обізнаність, боротьба за єдність країни, відбирання в регіоналів пальми "опозиційності" і критика уряду, до якої він спускається все частіше й усе примітивніше.

Ось, приміром, такі заголовки: "У влади немає політичної волі діяти рішуче", "Владу треба міняти. Вона думає про себе, а не про країну", "Сергей Тигипко: "Правительство упустило время – теперь проблемы промышленных предприятий нужно решать индивидуально"".

Про що думав Сергій Леонідович із підконтрольною йому групою нардепів у трагічний день 21 лютого, коли його з нетерпінням чекали у владі, пам'ятає вся країна. Він думав про себе й про майбутнє прем'єрське крісло.

Тепер же, попри намагання відбілися через власний благодійний фонд, або відверті заяви на кшталт "Сергій Тигіпко дав пораненим військовим 600 тисяч гривень", виборець йому не вірить, а створює фотожаби на тлі зім'ятого туалетного паперу та злобними тезами на тему купи витрачених грошей на самопіар на тлі величезних потреб армії і добровольчих батальйонів.

Регіонали, які разом з іншими недобитками режиму Януковича вирішили охрестити себе "Опозиційним блоком", вочевидь вирішили, що чим цинічнішою буде втюхувана теза, тим швидше її обиватель ошелешено проковтне.

Вони в нас, бачте, партія миру.

Ось їхні заголовки, котрі натякають, що нинішня влада – читай по днр-рівськи "хунта" – відповідальна за розв'язання війни. ""Партия мира" против "партии войны"", "Кто ответит за тысячи погибших и десятки тысяч искалеченных жизней", "Объединиться ради мира", "Юрий Бойко: Цель Оппозиционного блока – сохранить единство страны и жизни людей".

Ніби це не регіонали увесь 2013 рік ходили із проплаченими маршами "проти фашизму", настроюючи одну частину країни на іншу.

Ніби це не регіонали голосували за закони 16 січня й танцювали після їх прийняття.

Ніби це не вони відповідальні за розстріли на Майдані.

Тепер їхні очільники повтікали з очманілого від їхньої пропаганди Донбасу й чекають "миру". Коли Ганна Герман їде в Слов'янськ заради фото із чиєюсь вдовою, а потім це фото розходиться по джинсі про "робочу поїздку Ганни Герман на Донеччину", хочеться запитати: 1) що за така "робоча поїздка"; 2) чому ця стаття має бути оплаченою й надрукованою в кожній масовій газеті?

Серед новачків виборів нашвидкуруч сколочений проект ЗАСТУП, "За Соціальну трудову Українську Перспективу" – джинсує як і всі, фантазії нуль.

Якщо кілька магнатів, які доять українське селянство, заявлять, що саме вони є тим вимареним захисником цього селянства, як це вперто заявляється – то в мене, як у вихідця із села, виникає одразу кілька питань. Чому, для того щоб достукатися до сільського виборця, треба розміщувати джинсу на сайті "Обозреватель" чи УНІАН? Це що, такі он-лайн-Сільські вісті, який читає кожен поважний фермер?

Креатив у цій джинсі – нульовий коефіцієнт корисної дії.

Новина, приміром, про те, що ЗАСТУП виступив на захист виробників картоплі. Завтра він виступить на захист виробників ріпи, післязавтра моркви й так далі?

Заголовок одного з матеріалів: ""ЗАСТУП" удивил: в пятерку лидеров вошел сельский голова, – аналитик Андрей Китаев". Чим здивував-то? Тим, що чергова "кухарка" потрапить до парламенту? Наше суспільство давно вимагає професіоналів на своєму місці, а політикум вперто не бажає цього розуміти.

За спиною в ЗАСТУПУ – Олег Бахматюк, керує ним Віра Ульянченко, а коментує джинсу політолог і колись поет Володимир Цибулько, переконуючи, що в партії немає людей, заплямованих політикою і корупційними схемами – "Газета по-українськи", 19 серпня.

Для кого ця локшина?

"Фішка" Юлії Тимошенко – вступ до НАТО та ініційований "Батьківщиною" референдум із цього питання.

У цій партії вважають, що якщо в одній і тій же газеті щодня писати про НАТО, то людина повірить саме "Батьківщині", а не НАТО? Інститут масової інформації проводить щоденний моніторинг політичної джинси у вересні місяці. І за дві перші декади "Батьківщина" опублікувала в 4-х газетах, які підпадають під моніторинг, і на чотирьох сайтах, 7 матеріалів про НАТО, з такими от "оригінальними" заголовками: "Украине НАТО надежная защита", чи "Референдум про вступ до НАТО – це потужний удар по Путіну". Щоб ви й не сумнівалися.

Тільки-от за часів прем'єрства Тимошенко ми не отримали навіть План членства в НАТО, до якого були на півкроку.

І насамкінець дві партії влади. Вони джинсують теж.

"Народний блок" у "Комсомолці" розповідає про свою потрібність у кризові часи, і що "список "Народного фронта" "больше всех походит на презентацию будущего правительства". Дуже вже нагадує стару пісню про "команду професіоналів".

Блок Петра Порошенка продовжує взятий на президентських виборах тренд "взяти все й зразу" – і переконує в тому, що саме за нього проголосує найбільше людей.

Дивно лишень, що коментує таку статтю експерт глава Комітету виборців України Олександр Черненко, 21 номер у списку президентського блоку. Або з'являється в джинсі від БПП активістка Світлана Заліщук, також кандидатка в народні депутати, котра, може, і не підозрює, що розшифровку її виступу на телепрограмі друкують на "Обозі" як "новину"?

Прості як двері меседжі, можливо, були б і корисними, якби політикам, що їх проголошують, хоч хтось у цій країні вірив.

А коли вони бездарні й справляють враження волання заради галочки – я повідомив, я заплатив, я надрукував – це вчергове посіяні в пісок гроші. У наші всеїдні ЗМІ.

Роман Кабачій, спеціально для УП