На "левом фронте" без перемен...

Осінь 2013 року. Політичні партії готувалися до проведення повторних виборів народних депутатів по 5-ти проблемним округам, що мали відбутися 15 грудня. Одного прохолодного ранку на Борисоглібській, 7, у центрі столиці відбувся закритий з'їзд КПУ з метою висунути своїх кандидатів на довибори.

Почути, про що саме говорили декілька годин делегати з'їзду, журналісти не змогли – потрапити всередину приміщення було зась. Очевидно було одне: головна тема розмови стосувалася якраз не виборів.

"З'їзд визначив кандидатури по всіх 5-ти округах, але ми не надто сподіваємось виграти – влада знову брутально вкраде наші голоси", – пригнічено розповів один із делегатів після закінчення зборів. До слова, на парламентських виборах КПУ "не взяла" жодного мажоритарного округу.

Проте, головним лейтмотивом з'їзду Компартії стала відверта розмова із приводу наступу на електоральне поле з боку новоствореного проекту Віктора Медведчука "Український вибір".

Уже тоді було зрозуміло: КПУ, остаточно розбещена значними фінансовими вливаннями за різного роду політичні послуги, уже не здатна до системної партійної роботи в регіонах. Рейтинги трималися на небезоплатній присутності на ТВ та "ядерного" електорату, який, як відомо, навіть у разі вибуху атомної бомби – усе одне вдягнув би протигази й проголосував за комуністів.

Із часу переходу революційних подій в активну фазу стало зрозуміло: рішення про остракізм Компартії – то лише питання часу. Що цікаво, самі комуністи не сильно-то й пручалися. Уся країна стала свідками заможного життя лідера Компартії Петра Симоненка, його сім'ї та інших партійних босів.

Наразі шанси Компартії на майбутніх виборах виглядають примарними.

На всіх попередніх виборах до парламенту, КПУ стабільно мала свій, подекуди досить високий, відсоток: у 1998 році за неї віддали свій голос майже 25% виборців, більше 6,5 мільйонів голосів; у 2002-му – майже 20%, 5 мільйонів 178 тисяч голосів; в 2006-му – уже тільки 3,66%, 929,591 виборців; на дострокових виборах у 2007 році КПУ вдалося дещо покращити результат до 5,39%, 1,2 мільйони голосів.

У 2012 році, попри проблему з мажоритарниками, за практичної відсутності жодних ідеологічних конкурентів у "лівому секторі", список КПУ взагалі отримав 13,18%, тобто 2,6 мільйонів голосів виборців.

Останні соціологічні дослідження свідчать: у разі проведення дострокових парламентських виборів у 2014 році, КПУ не долає 5-вісотковий бар'єр, і з підтримкою у 3,9% ризикує взагалі не потрапити до Верховної Ради 8-го скликання.

Утім, навіть цей результат може швидко розчинитися в ідеологічних тенетах бодай чимось схожих на КПУ конкурентів. Шанси зберегтися на політичному обрії в комуністів наразі є тільки в 2-х випадках: або вигравати вибори за мажоритарними округами, або якщо відбудеться зниження виборчого бар'єру до 3% для проходження по партійним спискам.

В експертному середовищі активно обговорюються 2 можливих спадкоємця на електоральній ниві КПУ:

– реанімована колишнім депутатом від фракції Партії регіонів Миколою Рудьковським Соціалістична партія;

– та "Союз лівих сил" на чолі з лідером Василем Волгою.

Останній, нагадаю, наразі відбуває 5-річне покарання в Полтавській виправній колонії № 64. Втім, на думку політологів, сформувати справжню ліву ідеологічну платформу та віднайти прихильників новим політичним проектам за короткий проміжок часу не вдасться.

Враховуючи запити "лівого" виборця, поспекулювати на ідеях соціального захисту та відсапнути частинку електорату спробують і ті політичні сили, які ніколи не цуралися відвертого популізму. Зараз вони – одні з фаворитів майбутніх виборчих перегонів: це й Радикальна партія Олега Ляшка, і "Батьківщина", і певною мірою ВО "Свобода".

Як бачимо, номінально ідеологічний спектр перемістився вправо. Однак насправді партії і їхні вожді продовжують грати у відвертий патерналізм із виборцем, використовуючи в тому числі й суто "ліві" ідеологеми.

Ще одна проблема "лівого сектору" – якість та кількість його виборців.

Зв'язок з основною масою виборців КПУ, що традиційно концентрувався в східних, південних регіонах та в Криму, наразі втрачено. Крім того, ніхто не виключив ще однієї проблеми – підтримка комуністичних цінностей згасає передусім через поважний вік їхніх ретрансляторів. Говорячи дещо цинічно – електорат старіє.

Щодо якості "лівих" ідей – то тут спостерігається повний хаос.

З одного боку, перебуваючи у владі – так-так, вони фактично 2 роки були в парламентській більшості разом із Партією регіонів, хоча "для виду" люто це заперечували – комуністи не надто радували своїх прихильників виконаними обіцянками. У період з 2010 по 2014 рік очільники КПУ висловили 237 обіцянок, і тільки 29 з них виконали. При цьому, найменше вони виконували свої обіцянки в 2013-2014 роках, як це видно з діаграми:

Очевидно, Компартія не надто переймалася виконанням своїх обіцянок перед громадянами. А в контексті останніх подій та позовів стосовно діяльності КПУ, назва їхньої передвиборчої програми на парламентських виборах 2012 року "Повернемо країну народу!" викликає цілком доречне запитання: якому саме народу?

З іншого боку, у суспільстві спостерігаються зовсім інші настрої серед громадян: період "халяви" та "соціальної захищеності" змінився на запит до формування нових "правил гри", які б дали проактивним людям можливість заробляти кошти власними зусиллями.

Період держави-опікуна має змінитися на період "держави-нічного сторожа".

Причина поступового згасання "лівої ідеї" очевидна: для того щоб щось перерозподілити в суспільстві, потрібно спочатку цей ресурс накопичити.

Тому в найближчому майбутньому ліві партійні проекти, навіть на уламках КПУ, зможуть акумулювати всього декілька відсотків виборців – тільки за допомогою значних фінансових вливань. Без них електорат просто розбредеться по таборах прихильників інших партій.

А якщо проаналізувати передвиборчу кампанію КПУ в 2012 році, можна з легкістю помітити, що вже на той час комуністи "із легкої руки" витратили значні кошти на рекламу й пропаганду. Зараз такі інвестиції акумулювати вже не вдасться.

Існує ймовірність значного фінансування "лівих проектів" із боку Росії, або колишніх представників клану "Сім'ї". Проте, у випадку заборони КПУ, навіть за значного фінансування, "розкрутити" нову "ліву" партію до дострокових виборів буде майже неможливо.

Єдина можлива порада комуністам у ситуації, що склалася, – це звернутися до своїх витоків: пересівши зі зручних "Мерседесів" на броньовики, влаштувати справжню пролетарську революцію...

Але хіба ви в це вірите?

Олександр Радчук, оглядач порталу "Слово і діло", спеціально для УП