Будут ли судьи и впредь действовать по приказам сверху и выносить приговоры именем Украины за взятки?

Упродовж останніх майже 20 років до мене зверталися різні люди: матері, жінки чи інші родичі підсудних, утримуваних в ізоляторах чи в’язнів у тюрмах із проханням заступитися перед судейською владою за позбавлених волі. Зверталися до мене з проханням заступитися за їхніх рідних.

У цих просьбах є логіка, бо кожна людина неповторна. Але, з іншого боку, вони беруть до уваги тільки когось одного, не дивлячись, що всі люди мають однакові права на справедливість.

Відповідаючи на прохання рідних, я звертався до компетентних судейських органів із проханням взяти під особливу увагу ту чи ту позбавлену волі особу. На мої звернення я ніколи не одержував відповіді.

Люди, які знаються на цьому, пояснили, що в таких випадках треба говорити або з дуже знайомими людьми, або – і це ефективніше – дати великого хабара.

Так воно було, але чи триватиме і надалі?

У слідчих ізоляторах та тюрмах по цілій країні перебуває дуже багато позбавлених волі людей. Здається, що в багатьох із них єдина провина – вони були не вигідні державній владі.

Останнє прохання про заступництво, що я одержав, стосується особи колись дуже активної у громадському житті, яка ув’язнена у слідчому ізоляторі вже майже два роки.

На переломі 2013–2014 років відбулися Майдани в Києві та інших містах. Їх ціль – заманіфестувати бажання народу шанувати гідність людини та необхідність справедливості для кожного громадянина.

Це домагання було оплачено найвищою ціною – невинною кров’ю. Таку ціну треба було заплатити за людську гідність кожного громадянина.

Але чи судейська гілка влади, яка в нормальних демократичних суспільствах є заборолом людських прав, у нас, в Україні, відчула своє покликання?

Чи буде вона і надалі діяти за наказами з гори, на замовлення власть імущих або виносити вироки іменем України за хабарі?

Немає сумніву, що між суддями, прокурорами та іншими правозахисними чиновниками є дуже чесні слуги справедливості. Але чи ті інші, про яких годі щось доброго сказати, перестануть зловживати своєю владою та ламати людські життя?

Ми щиро надіємося, що відповідальні в найвищих державних урядах особи подбають про забезпечення людських прав однаково для усіх громадян.

Надіємося, що справи тих, хто сьогодні перебувають в ізоляторах, розглянуть якнайшвидше.

У державі, про яку мріємо, мусить панувати справедливість, а ті, хто за це відповідають, мусять сумлінно виконувати свій обов’язок.

Якщо цього не буде, то кров Небесної сотні була пролита надаремно, а провина за це ляже на нас, тепер живучих.

 + Любомир, Верховний Архиєпископ-емерит