Провальное самоочищение судебной власти

Судді не скористалися великими самоврядними повноваженнями, які отримали після Революції гідності. Вони продовжують працювати по-старому.

Яскравим тому підтвердженням стала ситуація із переобранням за новим законодавством голів судів та заступників.

Загалом ця процедура за часів незалежності зазнала, мабуть, чи не найбільше змін та варіантів. Що не дивно, адже саме очільники судів були та залишаються надійними гвинтиками системи із виконання політичних замовлень та тиску на суддів.

Спершу такі повноваження належали президенту. Проте, після рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року за призначення голів судів та заступників, попри постійні суперечки із народними депутатами, взялася Рада суддів України.

У 2010 році ці повноваження були в неї відібрані так званою "судовою реформою" і передані Вищій раді юстиції, яка нерідко здійснювала їх із порушенням свого регламенту.

Йдеться про призначення на адмінпосади у стратегічні суди за вказівкою вищого керівництва країни – тепер уже екс-президента Януковича. У цьому випадку ігнорувалася думка суддівського колективу, через що в судах виникали постійні конфлікти.

Після революційних подій на Євромайдані, задля очищення судової влади від негідників у суддівських мантіях законом було запропоновано обирати керівництво на зборах суддів.

Тобто кожен суддівський колектив мав визначитися із кандидатурою голови свого суду та його заступників самостійно, без вказівок "зверху", шляхом таємного голосування.

Найдемократичнішого методу обрання керівників судів ще не було в історії існування українського правосуддя. Проте, він не допоміг очистити судову систему від старих облич на ключових посадах.

За словами експерта Центру політико-правових реформ Романа Куйбіди, 80% голів судів залишилися при владі. "Судді отримали великі повноваження самоврядування, але не користуються ними. Тому на керівних посадах залишилося багато тих, хто підконтрольний старій системі", – стверджує він.

А ті ж нові обличчя, які все-таки з’явилися на адмінпосадах, не змогли уникнути впливу старих скандальних політиків на судову систему.

От, приміром, новобраний голова Вищого господарського суду України Богдан Львов під час проведення цьогорічного з’їзду суддів був помічений у підбурюванні своїх колег до зриву засідання та його перенесення на невизначений термін.

Під час виступу наближеного до Андрія Портнова голови Верховного Суду Ярослава Романюка, який відзначив відсутність перших осіб держави на з'їзді, він різко підхопився з місця з командою суддям господарських судів залишити зал засідання для консультацій.

Подейкують, що тут не обійшлося без співавтора судової "реформи" часів Януковича, Сергія Ківалова, вплив якого на судову систему із приходом до влади Петра Порошенка почав лише збільшуватися.

Як інакше пояснити прохання наближених до президента депутатів УДАРу не проводити 19-20 червня з’їзд суддів? Та ще й на такій підставі, як подання до КСУ про визнання закону "Про відновлення довіри до судової влади в України" неконституційним?

На сьогодні цей законодавчий акт є чи не єдиним досягненням революції гідності.

Подібні ініціативи дивним чином збігаються із планами по зриву люстраційних процесів Сергія Ківалова.

Саме він разом з Інною Богословською зміг через суд зупинити рішення проведених весною з’їздів адвокатів і представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, які також стосувалися обрання членів до ВРЮ.

Що не випадково, адже саме цей орган, окрім суддівських призначень, має займатися звільненням суддів режиму Януковича.

Для повної блокади його роботи не вистачало лише розібратися із представниками суддівського корпусу.

Для цього навіть не знадобилося звертатися до суду. Адже після тривалої перерви, викликаної демаршем голови ВГСУ Богдана Львова, робота з'їзду суддів хоч і поновилася, але прийняття найважливіших кадрових питань перенесли на наступний день.

Таким чином, затягувалося голосування за членів ВРЮ від суддівського корпусу.

Під кінець наступного дня їх все-таки обрали, проте, затвердити не встигли: забракло голосів, так як більшість делегатів, поспішаючи на потяги, залишили залу засідань.

Після чого головуючий на з'їзді екс-голова ВСУ, очільник РСУ Василь Онопенко оголосив у його роботі перерву на невизначений термін.

Таким чином, робота ВРЮ виявилася заблокованою. А з нею – і проведення люстрації суддів, що ще раз свідчить про відсутність у судового корпусу бажання очиститися не лише від негідних суддівської мантії людей, а й зовнішнього впливу.

Тож, не виключено, що згодом за нього це зробить суспільство. І тоді люстрація, скоріш за все, набуде іншого, більш жорстокого відтінку.

Леся Шутко, Центр інформації про права людини, для УП