Два пути экономики и политики

З часом економіка і форма демократії перестають бути цариною політиків чи економістів. Світ розвивається так стрімко, що негатив від помилкових рішень карає нас майже негайно. І виправити це майже неможливо.

Тому нам, пересічним громадянам, доведеться вимагати від влади відкрити карти і чесно оголосити три речі: чітку модель економіки, однозначну модель держави і текст проекту змін конституції, щоб зробити перші два пункти законом і метою нації.

А поки вони нам все це скажуть, доведеться шукати кращий шлях самостійно.

Президентські конституційні ініціативи є тактичними, щоб держава залишилась на плаву і від нас залежить зміст другого пакету змін, які потрібні простій людині.

Від нашого інтересу відволікають сотні другорядних і важливих проблем, заважає інформаційна глушилка пропаганди і балачок про корупцію, люстрацію і поганих чиновників.

Наш шкурний інтерес у тому, щоб держава найперше забезпечила громадянам можливість добре заробляти, щоб почуватися людиною вільною, здатною користуватися правами демократії і свободами.

Тільки досягнувши певного рівня якості життя, людина має силу повноцінно розвиватися, одержувати задоволення від життя, займатися громадською справою і контролювати шлях держави.

Бідні громадяни можуть тільки депресивно ремствувати, не маючи засобів щось змінити.

Революція – не вихід бо система економіки і влади змінюється як зміна світогляду більшості і подолання шкідливих стереотипів.

Перше, ми не працюємо менше і гірше європейців і вже пройшли достатній термін адаптації до сучасного світового порядку, тому маємо підстави і право одержувати європейського рівня платню вже сьогодні.

Американський період виходу диких капіталістів у банкіри закінчився, тому український бізнес повинен прийняти європейські правила совісного ставлення до робочої сили і задовольнятись кількома відсотками збагачення.

Якщо панам бізнесменам шосте чуття цього не підказує, то шкапа української економіки просто відкине копита – за кордоном правила інші.

Україні, принаймні на період виходу з кризи, потрібна кардинально інша модель економіки, розрахована на потреби народу, а не великого глобалізованого капіталу.

Орієнтація на швидке зростання заощаджень громадян і мінімальні темпи збагачення працедавців.

Олігархія – це чудовий спосіб концентрації капіталу з метою створення потужного конкурентного лобі у світі, але тільки після того, коли українці матимуть добробут рівня французів чи американців.

Це назавжди припинить політичні війни з олігархами, ілюзорну боротьбу з корупцією і ліквідує підґрунтя сепаратизму.

Безсистемними реформами "пожежного уряду" та за чужими рецептами зробити щось доброго для людей неможливо.

Україна повинна стати територією для життя, а не для швидкого збагачення. Є цей шлях і той, що був – участь одиниць у тусовці світового капіталу на витолоченій народній економіці.

Урядові заходи порятунку економіки повинні вже зараз лягати в канву потрібної нам економічної моделі. Уряд тішиться програмою продовольчого прориву у Європу, але мене це не радує. Спеціалізація розбалансовану і незахищену економіку не рятує.

Перед Україною маячить перспектива держави-підрядника, до якої люб’язно запрошує нас багатший світ, керуючись власною вигодою.

В нашій ситуації боротьби за стартові позиції виживання, урядові важко реально дбати про самодостатню економіку і ми приречені деякий час іти за течією глобалізму, радіючи кредитам МВФ, що це незрівнянно краще, ніж болото мутного союзу.

Але ми завжди повинні думати про те, як стати державою врівень Франції і паралельно закладати філософію такої економіки та держави вже зараз.

Ми не можемо піти в Європу, маючи економіку без фундаменту, певного безпекового рівня самозабезпечення. Нації.

Перший рівень внутрішнього ринку повинен бути нашим, а що зверх того – на світовий ринок. Це здається архаїзмом, але гарантує мінімум економічної безпеки.

Про самодостатню економіку дбають всі держави з великими амбіціями і нереформованими економіками. І першою є Росія з її імпортозаміщенням.

В Україні орієнтація на споживання внутрішнього продукту має життєво важливе значення. Дозволяє збільшити заробітки і створити внутрішні резерви інвестицій.

Є надія на те, що появиться справжній, не спекулятивно-торговий малий бізнес, народна кооперація, самозабезпечення енергетичними ресурсами.

Якщо ми оберемо першу модель економіки, ми виростимо національний великий бізнес, органічно вбудований в захищену економіку народного достатку. Незалежно від бажання добрих чи поганих політиків, Україна стане сильною європейською національною державою.

Про другий шлях краще не загадувати бо нас майже виштовхали саме туди.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, для УП