О национальном предательстве

"Добрим словом і кольтом можна досягти набагато більше, ніж самим словом", – полюбляли повторювати американці в часи підкорення Дикого Заходу. І мали рацію.

Сьогодні, як з’ясувалося, упокорити територію, яка колись називалась Диким Степом, а згодом Донбасом, уповаючи лише на добре слово, неможливо.

Для України розв’язання проблеми сепаратизму-тероризму перейшло з тактичної площини в стратегічну. Разом з тим мілітарний чинник – український "кольт" – виявився не лише заіржавілим...

У розвідці є непорушне правило: якщо ситуація повторилася двічі, то це вже СИСТЕМА. У Збройних силах України корупційні діяння, вияви антиукраїнства повторювались неодноразово.

Як наслідок, вищі ешелони ЗСУ перетворились на потужну, добре замасковану політичним камуфляжем складову антидержавної Системи.

Офіцери-патріоти, політики-державники, представники постмайданівського громадянського суспільства добре розуміють небезпеку, яку вона становить для Української держави. Та цього недостатньо. Треба приймати політичні рішення. Негайно.

17 червня народний депутат Юрій Сиротюк визнав: "Є список понад 40 генералів ЗСУ, які підозрюються у співпраці з ФСБ і в корупційних діях і якщо не провести зачистки, АТО результативним не буде".

Військовий експерт Ігор Пилявець також стверджує, що генералітет, який зараз керує силовими відомствами, – це здебільшого "або п’ята колона, або руйнівники Збройних сил України".

Серед тих, хто бере участь у підготовці АТО, ще досі є люди, які "симпатизують" Росії й які "набудували собі палаців", розпродаючи майно армії, стверджує експерт.

Вимальовується вельми неприваблива СИСТЕМА. Найприкріше, що про антидержавні діяння у мілітарному відомстві попереджали, на них звертали увагу.

12 червня 2014 року військовий експерт Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Ігор Козій в інтерв’ю газеті "День" слушно зауважив, що найбільш незахищеною структурою в державі є сектор оборони: "Армію роззброювали, патріотів виганяли, сьогодні там знаходяться багато кон’юнктурників, які готові прислужувати всім.

В Національній академії оборони України, наприклад, були випадки, коли офіцери заявляли, що вони не будуть воювати проти Росії. Це "п’ята колона". Через неї ми незахищені, всі наші дії бачать та контролюються".

Тому одне з першочергових завдань, яке треба чимскоріш розв’язати новому начальникові Генштабу, – це відновлення вертикалі військової контррозвідки, яка має працювати оперативно й злагоджено.

До речі, чи знають в Мінобороні, що Канада готова передати Україні 20 літаків-винищувачів CF-18A, які добре зарекомендували себе у бойових операціях у Перській затоці, під час міжнародної військової операції в Лівії? Канада готова скерувати до України і десять пілотів-інструкторів…

19 серпня 2008 року, коментуючи російсько-грузинський конфлікт, директор Інституту Росії Василь Лаптійчук завбачливо попереджав: "Тема ворожнечі між Росією й Україною поки що – вічна. Вона триватиме аж до створення таких умов, за яких агресор, посягнувши на Україну, неминуче зазнає поразки.

У російському Генштабі вже є детальні карти всіх військових об’єктів в Україні, котрі підлягають знищенню в перші ж години конфлікту, є плани окупації регіонів та блокування й знищення українських військових частин.

Є можливість перекрити наш ефір і заповнити його російським мовленням. Власне, на наших очах відгодовуються штатні й позаштатні зрадники з числа громадян України.

У Кремлі вже готові зразки відповідних заяв про "захист російських громадян" для Заходу".

Дивуватись нема чого. Після того, як у Росії до влади прийшов совєтський КГБ, московська політика щодо відновлення СССР набула організованого, цілеспрямованого характеру.

Колишній підполковник КГБ став російським президентом. Його найближчі приятелі очолили ключові пости в Міністерстві оборони та ФСБ. Десятки високих державних посад зайняли вихідці з Луб’янки і Ясеново.

"Власть спецслужб – это просто переходной период болезни, которой страдает Россия. … В любой стране, когда у правителей нет иных рычагов воздействия, они прибегают к помощи вооруженных сил или полиции.

Всегда есть мечта управлять "как хочется" – именно в этом смысл нахождения у власти органов безопасности, полиции и военных.

Эти люди привыкли управлять народом с помощью страха и палки.

Они носители авторитарных, антидемократических начал, даже при том, что они относительно молодые и смотрят вперед, а не назад.

Менталитет у них советский – именно в этом проблема России… Идеологии сейчас практически нет, а современный российский патриотизм имеет шовинистический душок" – вважає Олег Калугін, відставний генерал-лейтенант КГБ, нині громадянин США.

Саме тому спадкоємці КГБ неспроможні десовєтизувати Росію – це так само якби перед гестапо поставили завдання здійснити денацифікацію Німеччини.

Людей з гебешною психологією, якій бракує ідеологічного запобіжника, в якої відсутнє моральне гальмо, можна переграти лише діючи на їхньому полі їхніми методами. Недемократичними. І на те нема ради.

Бо спіймані на брехні люди Кремля/Луб’янки/Ясеново у відповідь лише нахабно сміються – ми ж, мовляв, представники Системи, якій все дозволено: брехати, перекручувати, інспірувати…

Владімір Путін якось заявив, що Росія має допомогти своїм громадянам, які після розвалу СССР залишилися в колишніх совєтських республіках, що стали суверенними державами. А за потреби, мовляв, треба допомагати цим людям повернутися в Росію.

Але не був би Путін самим собою, якби не підкреслив: "С теми, кто не хочет возвращаться в Россию мы должны сотрудничать". Який підтекст гебіст закладав у слово "сотрудничество" здогадатись неважко…

Командир батальйону територіальної оборони "Айдар" Сергій Мельничук в ефірі програми "Свобода слова" на ICTV підтвердив, що в керівництві антитерористичної операції є зрадники: "Я уверен в том, что в руководстве АТО есть предательство.

Потому, что пленные, которых мы захватываем, они над нами смеются и рассказывают: "Мы знаем каждый вылет вашего самолета, каждый вылет вашего вертолета, мы знаем все ваши указания.

Когда происходят бомбардировки или иные события, мы просто уходим с позиций, а затем возвращаемся", – процитував слова полонених Мельничук. – То есть происходит полный слив информации. Противник знает все".

Після чого Марина Ставнійчук, радник президента, звернулася до Генпрокурора Віталія Яреми з проханням вивчити обставини, про які розповів Сергій Мельничук та, у разі необхідності, вжити заходів прокурорського реагування.

"8 липня 2014 року я отримала відповідь від Генеральної прокуратури. Там зокрема зазначається: "Відомості про кримінальне правопорушення, інформація про яке оприлюднена командиром батальйону територіальної оборони "Айдар" Сергієм Мельничуком 3.07.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України.

У ході досудового розслідування буде досліджено наведені обставини та надано правову оцінку діям вказаних службових осіб", – написала Марина Ставнійчук.

Уже згадуваний Ігор Козій висловив думку, що доки Володимир Литвин і Олександр Кузьмук перебуватимуть у парламентському комітеті з національної безпеки і оборони, доти нічого не вдасться зробити з силовими органами.

У липні минулого року 148 депутатів Верховної Ради, серед них і генерал армії Олександр Кузьмук, звернулися до сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу.

Хай там як, але навіть Леонід Кравчук не витримав: "Заява цих 148 депутатів – безпрецедентний у світовій історії випадок, коли політики просять законодавчий орган іншої держави звинуватити у найважчому із злочинів представників свого народу.

Це антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради. Ці 148 депутатів, більшість з яких ігнорує одну з найбільших трагедій в минулому України – Голодомор, що був злочином геноциду проти мільйонів українців, розтоптали нашу історію".

Євген Марчук: "Звернення українських депутатів до Сейму Польщі — це ганебний крок з боку всіх підписантів…

Взагалі звертатися до іноземного парламенту чи уряду з тим, щоб твоїй країні зробили щось погане, це мінімум непристойно. Думаю, тут не обійшлося без впливу деяких російських структур".

Так чи інакше, але напрошується однозначний висновок: в умовах неоголошеної війни проти України люстрацію насамперед треба починати з генералітету, призначеного Януковичем.

Олег Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", член Спілки офіцерів України, для УП