Суверенитеты

Усі події на Сході мають єдиний виток. Причиною розгардіяшу є невстановлені суверенітети громадянина і держави, людини і країни.

Наша еліта не спромоглась визначити ці співвідношення, законодавці не закріпили їх у нормах і законах – чітко і однозначно, тому кожен тлумачить все, як заманеться. Особливо, за сприяння зовнішнього "суфлера".

Підходи до вирішення гострих проблем, що інспіровані нам ззовні, можуть бути різні. Але базуватися вони повинні на чіткому усвідомленні наступного.

Суверенітет людини полягає в тому, що вона може обирати, де їй жити, як їй жити, бути найманим працівником чи вести власну справу.

Вона обирає собі, як і з ким спілкуватися, що співати, кого запросити до танцю і що їсти на вечерю.

Але, окрема людина не може визначати питання, які стосуються суверенітету країни. Вона, чи навіть чисельна група, не може вказувати, кому має належати та чи інша територія, з міркувань, "бо я тут живу".

Тут була країна до тебе, буде вона і після тебе. Це – питання, яке визначають покоління людей, що живуть в країні. Причому, окрім сущих, ще й, як минулі, так і майбутні покоління.

Позиція тут може бути лише одна: хочеш реалізовувати свій суверенітет – ласкаво просимо. Але, торгувати суверенітетом країни, щоб перекласти на когось відповідальність за власний вибір, – не дозволимо.

Кордони, міста, степи, гори і річки не рухаються. Рухаються окремі люди.

Причиною того, що такі суверенітети не встановлені є наша захланна законотворча "еліта".

Відсутність, розмитість суверенітетів – це поживне поле для розмитості прав власності. А такий стан справ з власністю дає можливість впровадити і підтримувати сваволю в царині капіталів.

Замість навести порядок в інституційній та нормативній базі, наші законотворці виступили у підтанцьовці доморощених скоробагатьків.

Коли влада починає сприйматись бізнесом, як конкурентна перевага, і в країні впроваджується адміністративна сваволя, то капіталізм в країні зникає, а підприємницька ініціатива зберігається тільки у випадку особистого героїзму, а не як елемент суверенітету громадянина.

Власність – це витоки відповідальності. Людина без власності, що підживлюється марудністю утримання власності в умовах сваволі влади, схиляється до одного – торгівлі своїм суверенітетом.

При цьому, це своє бажання, вона завзято переносить на суверенітет країни, тому що за нього можна більше виторгувати.

Усе, що маємо на Сході, – це результат крутійства нашої бізнесової та політичної "еліти", які зрослись навколо капіталізації власності й, як результат, навколо суверенітетів людини, країни, громадянина, держави.

Для майбутнього, припинити розгардіяш на Сході, означає припинити це крутійство. І починати цю роботу потрібно вже.

Валентин Ткач, Чернівці, для УП