"Совок головного мозга"

Нещодавно Кіровоград відвідав Петро Порошенко. Він став третім кандидатом в президенти цієї кампанії, який завітав до Кіровограду. І першим, який зустрівся з виборцями на центральній площі.

Йому передували Олег Тягнибок, який здійснив візит в якості керівника партії влади, адже представник ВО "Свобода" нині очолює Кіровоградську ОДА зі всіма атрибутами такого заходу, – зустрічами в приміщеннях державних установ, підприємств, використанням адмінресурсу… і Анатолій Гриценко, який обмежився лише прес-конференцією.

Тягнибок зустрівся з виборцями і чиновниками, однак проігнорував пресу, тому ми так і не почули, чому його однопартієць, що очолив Кіровоградщину, залишив на посадах команду регіоналів, залишив всі ларінські проекти, а з ними, і корупційні схеми…

Чому, зрештою, кіровоградці не відчувають себе переможцями у боротьбі з корумпованою владою?

Гриценко ж зустрівся з журналістами, але не знайшов часу для виборців. Та і для журналістів він не став надзвичайно цікавим. Подія пройшла майже непомітно.

Порошенко ж зустрівся і з одними, і з другими. Проте, чи демократично це відбулось? Все почалось із прес-конференції. Петро Олексійович запізнився на півтори години, змусивши журналістів чекати у переповненому приміщенні. Прибув не один – разом із Луценком та Томенком, які виголосили промови. І по завершенню всі присутні дізнались, що витратили стільки часу дарма.

Адже захід відбувся у формі брифінгу, що не передбачало питань від журналістів. Організатори не дали слова представникам ЗМІ, окрім трьох, але й ті, схоже, озвучили узгоджені з прес-службою заготовки. А щоб уникнути галасу – влаштували акредитацію. Її пройшли лиш ті, хто мав при собі посвідчення. Але в Кіровограді таке рідко практикується, тому мало хто тримає документи при собі.

Тим, кого "відшили", пропонували задати власні питання під час виступу кандидата на центральній площі міста.

А так хотілося б почути відповіді на актуальні питання, на які так і не зміг відповісти керівник обласного штабу Яриніч:

Хто розрахується з боргами Кіровоградського УДАРу і чи готовий Порошенко нести політичну відповідальність за керівника свого виборчого штабу Ковальчука, який ці борги створив?

Яким чином Порошенко збирається забезпечити прозорість фінансування своєї кампанії і чи потрапить до фінансового звіту, який він планує надати Руху "ЧЕСНО", інформація про розміщення "джинси" у ЗМІ, тощо?

Чи не "кине" вже згаданий Віталій Ковальчук співробітників виборчих штабів, агітаторів, спостерігачів і членів виборчих комісій, які працюють на кампанію Порошенка, так само, як він зробив це в партії "УДАР" у 2012 році?

Чому Порошенко уникає політичних дебатів, якщо це є найголовнішою формою політичної боротьби у демократичному світі?

Чому Порошенко не засуджує дій Росії, і закликає до переговорів, в той час як РФ неодноразово нам продемонструвала безсенсовість подібних заходів?

Чому він обіцяв не коментувати дії Юлії Тимошенко, однак присвятив своєму політичному опоненту значну частину свого виступу на прес-конференції?

І, зрештою, чи таких стандартів свободи слова очікувати Україні у разі перемоги Порошенка на виборах президента?

Заходи на площі також не порадували. Звезені люди з районів і підприємств, яких переписували їхні куратори прямо під час виступів, дали підстави сумніватись у щирості створеної "масовки".

За різними оцінками, послухати кандидата зібралось до 3-х тисяч чоловік, однак в матеріалах місцевих ЗМІ гордо озвучувалась цифра у понад 10 тисяч.

Під час виступу в натовпі з’явились екс-ударівці, з якими не розрахувались за участь у виборчій кампанії партії Кличка у 2012 році, і розгорнули великий транспарант з написом "Порошенко, віддай борги Кличка". Однак Петро Олексійович вдав, що не помітив цього напису.

Натомість менший плакат активіста-євромайданівця з написом "Не проміняю Батьківщину на канфєти" викликав у кандидата обурення, після чого хлопця вивели невідомі особи з площі.

Було дещо в словах Порошенка, що обурило і мене. Так, під час виступу він розкритикував "квотний принцип" призначень на посади, яким послуговується нова-стара влада.

Критика абсолютно правильна, однак мне здивувало, чому Петро Олексійович, критикуючи інших, сам активно застосовує цей принцип у своєму виборчому штабі?

Адже, після об’єднання з Кличком, за квотним принципом були призначені і керівник Центрального штабу Віталій Ковальчук, і ряд керівників нижчого рівня.

Таке призначення не можна пояснити ніяким професіоналізмом, адже керуючи виборчим штабом УДАРу у 2012 році, Ковальчук примудрився завалити виборчу кампанію своєї партії, отримавши ледве не вдвічі менший результат від рейтингу партії станом на початок кампанії.

На питання, чому Верховна Рада не заборонить Комуністичну партію, Порошенко з пафосом у голосі відповів, що цю партію має заборонити український народ, коли не проголосує за неї на наступних парламентських виборах.

Тож український народ повинен замість комунальників прибирати сміття, замість опозиції робити революції, замість міліції ловити злочинців, замість служби безпеки і державної охорони – звільняти будівлі від терористів і сепаратистів, замість армії – воювати з Російськими військами…

У мене виникає питання – а на біса нам здались такі комунальники, міліція, служба безпеки, армія… і на біса нам такі політики, які перекладають всю відповідальність із себе на народ?...

Комуністичну партію має заборонити Міністерство юстиції за рішенням суду, як організацію, що підтримує терористів і закликає до порушення територіальної цілісності України.

Комуністів, що брали безпосередню участь в таких діях, необхідно судити і посадити за грати. А комуністичну ідеологію необхідно прирівняти до нацистської і фашистської, визнати людиноненависницькою і заборонити її пропаганду. І це вже має зробити не народ, а політики.

З нетерпінням чекаю візитів решти претендентів на трон. Далі буде…

Дмитро Сінченко, для УП