Борьбу за демократию пора распространить на избирательную систему

Юлія Тимошенко зробила наголос своєї передвиборчої кампанії на боротьбі з олігархією.

В українських умовах олігархія означає не статки як такі, а капітал, створений з використанням владних повноважень, як правило на газових схемах.

Хоча у 2005 році Тимошенко, з суто філантропських, як дехто каже, міркувань, взяла олігархів та їхніх представників "на перевиховання" у власну фракцію. У результаті найбільш одіозні з "перевихованих" перебігли до Януковича і ледь не знищили країну.

А щойно Юлія Тимошенко виступила за виборчу систему закритих виборчих списків.

Враховуючи вагу парламенту, питання виборчої системи стане першорядним уже найближчого часу.

Система закритих виборчих списків дозволяє кільком олігархам на свій розсуд формувати виборчі списки і повністю контролювати депутатів, придушуючи політичну конкуренцію з боку самовисуванців – часто представників середнього класу. І в остаточному рахунку –  придушувати демократію.

Все це ми бачили в Україні за часів Януковича, коли парламент за помахом диригента Чечетова голосував за абсурдні закони, що, зрештою, й призвело до революційного вибуху.

З іншого боку, є мажоритарні вибори відносної більшості, за якими нині обрано пів парламенту. Для обрання депутатом за цією системою, теоретично, досить хоч і 1% виборців округу, аби лише більше ніж у конкурентів.

Ця система теж зовсім не ідеальна. Вона різко підвищила ціну фальсифікацій, адже фінальний результат у мажоритарних округах часто визначається сотнями голосів.

Від того, чи домовилися чи ні між собою кандидати за "склянкою кави", найчастіше залежить більше, ніж від волі громади. Різко зросла роль інтриг – висування технічного кандидата, брудні політичні технології теж значать більше, ніж саме голосування виборців.

Крім того, в умовах, коли доля виборів вирішується сотнями голосів, мобілізація вузьких груп – працівників окремого заводу, кримінального клану чи окремої невеликої етнічної групи – часто можуть вирішити роль виборів.

Альтернативою могли б стати вибори або за системою абсолютної більшості у два тури, за якої для нечесної перемоги треба сфальсифікувати десятки тисяч голосів на окрузі, або система відкритих списків.

Систем відкритих списків чимало. У деяких виборцям дається можливість проголосувати і за партію, і за кількох або одного кандидата від партії. У результаті популярний кандидат посувається у списку нагору, а непопулярні фаворити партійних бонз мають шанс пролетіти.

Партійна демократія, небачена річ для України, торжествує.

Ще більш популярні в Європі системи відкритих виборчих списків, де партія висуває кандидата, або цілий список на округ, і його особистий результат "підтягує" за собою результат усієї партії.

Система відкритих списків змушує самі партії до самоочищення – адже вони кревно зацікавлені працювати з реально популярними на місцях кандидатами, а не робити невідомо з кого "кулю".

Голосування за відкритими списками дає низку демократичних переваг у порівнянні з закритим голосуванням за списком у цілому. Адже відсутнє таке поняття, як "прохідна частина списку".

Політик мусить працювати, щоб його обрали виборці, а не збирати гроші для купівлі "прохідного" місця. Це дає можливість кандидатові не залежати від волі партійної верхівки.

Різко зростає роль місцевих партійних організацій, які мусять добрати до списку гідних кандидатів, а інакше "пролітає" уся партія. Нарешті, політики в округах тримають відповідь перед виборцем, а не ховаються за телерекламою чи іменами "першої п’ятірки".

Найважливіше, що за системи відкритих списків зростає роль громадян, їхній контакт із владою не лише через підтримку політичної лінії, але й тих, хто її втілює. Це просто ще один вимір демократії, вигідний насамперед живому суспільству.

Однак, проти виборів за відкритими списками несподівано виступила Юлія Тимошенко. За її словами, "це та ж сама мажоритарна система, тільки в профіль".

Річ у тім, що для олігархів легше, простіше і зручніше, коли депутати відповідальні лише перед власниками фракцій, і платять власникам партій безмежною лояльністю, або, принаймні, по кілька мільйонів.

Саме так було за минулої влади, коли, люди, голосуючи за першу п’ятірку, а отримували "охвістя" з абсолютно лояльних гвинтиків та кримінальних авторитетів.

Тим часом, система виборів за відкритими списками міститься у проекті Виборчого кодексу, підготовленого разом з європейськими експертами за підтримки ОБСЄ.

Крім того, запровадження виборів за відкритими списками рекомендує резолюція ПАРЄ щодо України від жовтня 2010 року.

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук, для УП