Рейтинг Порошенко: манипуляции или действительность?

Президентська кампанія почала свій старт: відбулися з'їзди політичних партій, які висунули своїх кандидатів та завершився термін подання документів для реєстрації у ЦВК.

Попри заяву Юлії Тимошенко про намір балотуватися в президенти, найбільш цікавою та для декого несподіваною подією стало оголошення Віталієм Кличком про неучасть у виборах президента та підтримки ним та його політичною силою кандидатури Петра Порошенка.

Якщо брати до уваги останнє спільне дослідження "Соцису", КМІСу, Рейтингу та Центру Разумкова – то виходить, що кандидат, який на даний момент має другу в країні підтримку у 8,9%, оголосив про підтримку кандидата, який веде лідерство, ще до другого туру виборів.

Враховуючи падіння рейтингів Кличка, це рішення, можливо, є менш ефективним із погляду розвитку "УДАРу" як політичної партії – проте більш надійним із погляду середньо- та довгострокових переваг у контексті проголошеної спільної участі в майбутніх парламентських та місцевих виборів "УДАРу" та "Солідарності".

Внаслідок призначення позачергових виборів президента в Порошенка виникла суттєва проблема – відсутність часового ресурсу для побудови команди та структури на місцях. І в ситуації публічної підтримки Віталія Кличка кандидатури Порошенка є ще одна важлива деталь: можливість використати структуру "Удару" для побудови ефективної кампанії на місцях.

Але найбільшу зацікавленість становить не так факт підтримки Кличком Порошенка, як те, що готовність виборців проголосувати за останнього виріс із 3,8% на початку жовтня 2013 року до 24,9% на кінець березня 2014-го. Ще п'ять місяців тому жоден політтехнолог не насмілився б зробити такий прогноз.

Що це – маніпуляція соціологів?

Якщо ні, то що змогло зумовити такий ріст? Спробуємо дати відповіді на ці питання.

Єврореволюція

Для України події Євромайдану стали ключовим фактором, який вплинув на рейтинги всіх суб'єктів політичного процесу. Протягом періоду протестних акцій виник певний рівень незадоволення діями, чи їхньою відсутністю, трьома лідерами майдану. Незадоволення чи розчарування будуть тривати ще певний час, як природній наслідок закінчення будь-яких революцій.

Намагання "трьох" не допустити до публічної трибуни Порошенка в якості рівного партнера викликало зворотній ефект – Порошенко, швидше за все, вважався одним із чотирьох ключових осіб Майдану, аніж одним із лідерів.

Таке позиціонування стало майданчиком для перетікання до нього політичних симпатій, та концентрації незадоволення на трійці Кличко-Яценюк-Тягнибок.

Нові вимоги до кандидатів

Втеча Януковича до Росії та його зникнення з політичного поля зумовило у виборців колишнього опозиційного табору пошук не просто будь-кого, хто міг би перемогти Януковича – а вже кандидатури, яка має відповідати новим вимогам здатності рухати країну вперед. У певній мірі це зумовило несприйняття Юлії Тимошенко як кандидата в президенти в певної частини виборців та падіння рейтингу Кличка, для якого звична риторика стала вже недостатньою.

Так, значна частина виборців сприймають Порошенка як олігарха. Але через активну публічну участь останніх років та подій Євромайдану, цей фактор у негативному своєму значенні розмився й трансформувався швидше в приписуванні йому виборцями риси ефективного менеджера та управлінця.

Звичайно, ключовий месидж кампанії Тимошенко про "боротьбу з олігархами" знизить ступінь розмитості цього фактора – але це не матиме визначального характеру.

Перегрупування виборців Януковича

У певній мірі виборець Януковича та ПР пережив шок. Незмінний лідер та обличчя найбільшої політичної партії для них виявився зрадником їх інтересів та всієї України.

Виборець Сходу та Півдня усвідомлює, що одіозний Михайло Добкін не має жодного шансу на перемогу. І на даний момент значна частина виборців, які раніше голосували за Януковича, стоять перед дилемою: голосувати або за Тимошенко, кандидатура якої для них ніколи не була прийнятною, або за Порошенка.

Однозначно вибір залишається на останньому, про що говорить результат його підтримки в центрі та сході країни.

Утворення нових електоральних груп

Уже більше як 5 років тому почали виникати групи виборців, які шукали альтернативу й Тимошенко на заході, і Януковичу на сході та півдні. Результатом цього був ріст рейтингу Сергія Тігіпка та Арсенія Яценюка.

Ще в 2010 році Тігіпко зумів отримати третє місце на виборах президента з результатом 13% і набрати у 10 базових регіонах Януковича 1,7 мільйонів голосів виборців, 54% від його результату по всій Україні. Цей результат Тігіпко зміг отримати, навіть враховуючи те, що на той момент Янукович був лідером опозиції.

Також Тігіпко набрав у 17 базових регіонах Тимошенко 1,5 мільйони голосів – 46%, що стало результатом відтягування на себе потенційних виборців Арсенія Яценюка, який не зміг ефективно провести передвиборчу кампанію, а також тієї частини електорату, який шукав альтернативу Тимошенко.

Але найціннішим є те, що виборець в усіх регіонах України шукав альтернативу топ-політикам того часу.

І знову ж, у цих умовах, вибір між "Тимошенко" й "Порошенко+Кличко" є явно не на користь першої.

"Омолодження" електоральної структури

Протягом останніх чотирьох років чисельність електоральних груп, які шукали альтернативу, зросла.

Однією із причин є омолодження вікової структури виборців. Тільки в 2013 році природне скорочення чисельності населення в Україні становило 158,7 тисяч, а за останні 5 років цей показник становить 858 тисяч осіб.

Тобто, за 5 останніх років відбулося суттєве скорочення потенційних виборців ПР та комуністів. А за період з 1989 до 1996 – ті, кому зараз 18-25 років – народилося 4,6 мільйони осіб, що є суттєвою цифрою, враховуючи загальну чисельність виборців у 36,5 мільйонів.

І ці "нові" виборці у своїй більшості явно не планували голосувати за Тимошенко чи представника Партії регіонів. Швидше, вони були готові орієнтуватися на Віталія Кличка.

Здебільшого явка цієї вікової структури виборців є меншою ніж середня по країні, але після подій Євромайдану на виборах 25 травня їхня явка очікується високою як ніколи.

Жіноча аудиторія

Протягом останніх років Янукович повністю себе деморалізував у частини жіночої аудиторії через відсутність першої леді як такої. Через витік інформації щодо особистого життя колишнього президента, роль цього фактора серед жінок ще більш посилилася.

Тимошенко протягом часу своєї участі в публічній політиці також не стала взірцем ідеалів сімейних традицій.

У цьому контексті в Петра Порошенка є певний прихований електоральний ресурс. Постійна непомітна участь дружини в публічних подіях може бути суттєвим фактором підсвідомого впливу на жіночу аудиторію, якщо йому почне надаватися публічність.

Фактор Криму

На даний момент у Криму 1,8 мільйонів виборців. На останніх виборах президента 2010 року Крим віддав Януковичу близько 80% підтримки з 1.250.000 осіб, які взяли участь у виборах.

Хоча інструмент та юридичне закріплення можливості проголосувати мешканцям Криму буде надано – мабуть, це будуть виїзні дільниці на півдні Херсонської області – проте, де факто, кількість тих, хто проголосує, буде мізерною. Тож, у розрахунках Крим до уваги можна не брати.

А це означає, що вага кожного голосу виборців західних та центральних областей, у порівнянні з 2010 роком, зросте. Адже за останніми даними соціологічних досліджень підтримка Порошенка там становить 44,7 та 22,5 відсотки відповідно.

Висновки

Українське суспільство за останні п'ять місяців пройшло через колосальні суспільні зрушення: події Євромайдану, анексія Криму та потенційна загроза військового вторгнення Росії на континентальну частину є ключовими факторами в цьому процесі.

Ці події та втеча Януковича за кордон повністю перекроїла електоральну структуру українського суспільства, що дає надію найближчим часом побачити відсутність "електорального протистояння" Заходу та Сходу, яке тривало останні 20 років.

Це дозволить говорити про появу якісної політичної боротьби та підвищення монолітності українського суспільства, а відповідно спроможності будь-якої влади проводити реформи.

На фоні цих трансформаційних змін відбулося швидке колосальне зростання рейтингу Петра Порошенка, більш детальніше пояснення якого через деякий час, мабуть, зможуть дати політологи та соціальні психологи.

Але вже зараз можна припустити, що ключовою причиною стрімкого росту підтримки Порошенко, попри вище наведені фактори, є повернення Тимошенко в активну публічну політику в якості кандидата на посаду президента, як це парадоксально не звучить.

Але ще вся передвиборча кампанія попереду.

Тимошенко тільки-но вийшла в публічний інформаційний простір. Природно, що значна частина її електорату переорієнтувалася на інші фігури за час її відсутності в активних політичних процесах. І її здатність та вміння публічного виступу та ораторського мистецтва ще можуть зіграти свою роль та дати короткостроковий сплеск росту її рейтингу.

Але чи вистачить цього, щоб перемогти – питання відкрите.

А поява нових кандидатів у президенти та короткі часові виборчі рамки обіцяють цікаві та непередбачувані вибори президента.

Дмитро Романюк, спеціально для УП