Приоритеты обороноспособности

Розхитування слабенького українського човна "старшим" братаном множить на нуль енергію творення українців. Чим більше адмінбудівель захоплюють російські "активісти" із ГРУ, тим менше можливостей і бажання в наших можновладців різного калібру працювати над стратегічними проблемами – освітою, наукою, енергозбереженням, інноваціями, охороною здоров'я.

Ворогу це й потрібно. Ворога влаштовує невибаглива логіка тих, хто відвертається від створення майбутнього, думає лише про оборону, зміцнення армії, фінансування війська.

Так ніхто ж не сперечається. Припиняйте чекати дива із Заходу, ліквідовуйте схеми знекровлювання бюджету, повертайте награбоване з офшорів – і вперед, створюйте найкращу армію у світі!

Нездатні, не вистачає сміливості, освіти або совісті? – Звільняйте місця наступним, прямо зараз, а не після виборів.

Динаміка подій показує, що виборів може просто не бути, і принципово, їхнє проведення – непріоритетна робота.

Пріоритети обороноздатності – сильна армія, енергонезалежність, якісна освіта. А тим, хто зберіг совість, здоровий глузд і бажання збудувати сильну державу, важливо зрозуміти: коли країна в небезпеці, потрібно оборонятися й водночас створювати завтра.

Який ключовий фактор бездіяльності, зрадництва, байдужості, недалекоглядності? Недостатньо констатувати, що "уся розруха в головах" – треба шукати чинник розрухи. А він на поверхні – неосвіченість.

Оголошувати потрібно не АТО – від цього вона вже приречена на поразку, діяти на війні треба раптово й без балачок у FB.

Оголошувати потрібно гуманітарний наступ, наступ на неосвіченість.

Неосвіченість виводить сьогодні деяких жителів Донбасу на барикади, приводить до фатальних помилок і зловживань у державному управлінні, є основою затуманення мізків пропагандою та ґрунтом для поширення продажної психології, яку цивілізовано називають корупцією.

У нахабного сусіда на півночі є дві відомі проблеми – дурні й дороги. До них більше 15 років тому додалася серйозна, але тимчасова проблема – маленький гебіст із великими амбіціями.

Чи борються сусіди зі своїми проблемами? З дорогами – безнадійно, масштаби не ті. Дурнів більшає, добре працює роспропаганда.

З гебістом складніше, але все одне поженуть – рано чи пізно, а саме тоді, коли критична маса росіян зрозуміє, що в Кремлі – їхній справжній ворог. Цар і одночасно ворог дегенеруючої території вирішив, що краще не вирішувати свої проблеми, а створити проблему країні, яка може стати лідером, у якій народжуються талановиті люди. Країні, яка стоїть на одній нозі, але ця нога на правильному шляху.

Наші проблеми – слабка армія та енергозалежність – є результатом неосвіченості як влади, так і більшої частки населення.

Обороноздатність – це наявність достатньої кількості ефективної зброї, належний рівень морально-психологічної підготовки і якість військових знань. Обороноздатність є сумою цих характеристик власне армії та населення в разі недостатності армійського потенціалу для протистояння загрозі.

Населення без військових знань – не проблема. А от відсутність у нього зброї – це головна умова нахабства сусідів.

Створюють цю умову так звані політики, які або бояться, або відпрацьовують подачки гебіста та екс-пахана всєя Русі нашої Київської.

Відбулось б захоплення адмінбудівель на Сході, якби гебіст та екс-пахан знали про наявність зброї в звичайних незаангажованих жителів Донбасу? Таких звичайних, незаангажованих – проте, усе ж таки, інших – на Сході більшість. Але від того, що вони інші – вони, маючи зброю, не побігли б від своєї домівки, побачивши зелених чоловічків.

Не чути інших – у своїй країні та за кордоном – це теж неосвіченість.

Прем'єр Польщі прямим текстом втовкмачує владі: "Путін затримається там, де дозволить Україна". А влада, і за нею ЗМІ змагаються в точності назви співробітників росспецслужб та вітчизняних недоумків: активісти, сепаратисти, терористи… Скажіть, що вони пі***аси, від цього вони не зникнуть і не розчиняться.

Небажання бачити зміни – теж ознака неосвіченості.

Європа стрімко – у рази! – скорочує споживання енергоносіїв, а влада й за нею ЗМІ змагаються в розмірі кількості країн, з якими велися перемовини щодо реверсу газу. Проблема енергонезалежності є економічним середньостроковим фактором національної безпеки. І ті, хто не вирішує її за своїми посадовими обов'язками, є таким же диверсантом і пі***асом.

Україні не потрібно стільки газу, скільки наразі декларується. Цей обсяг влаштовує Фірташа, гебіста та їхніх прислужників в Україні.

Чому ніхто з керманичів не ставить питання зменшення споживання енергоносіїв? Неосвічені? Або "відпрацьовують"? В Одесі створено комунальне підприємство для вирішення питань енергозбереження, у Західній Україні небайдужі термомодернізують будинки. А в інших регіонах менші тарифи чи обсяги споживання газу? Неосвіченість більше.

Неосвіченість не виникає на голому місці.

Освіченість може зростати стрибком, але ціна цього стрибка – людські життя.

Якби рівень освіченості жителів Донбасу в 2010-му був таким, як зараз, не плакала б Україна за загиблими під час Революції гідності. Небесна сотня стала кращою освітньою зброєю для багатьох дорослих і має залишатися такою для молоді. Але формування освіченої нації – це тривала й системна праця великої кількості освічених людей.

Освіта, як і енергонезалежність, є стратегічним пріоритетом обороноздатності, але довгостроковим. Потрібно систематизувати досвід успішних країн, побудувати принципово нову систему суцільної та неперервної освіти, змінити ставлення до освіти як до одного із соціальних питань, яким "хай займається місцева рада".

Якщо хай, то вас, любі чиновники, скоріше, ніж ви думаєте, винесуть із теплих кабінетів. До речі, більшість носильників будуть неосвіченими.

У маленькому й водночас могутньому Сінгапурі – 200 мільярдів експортної виручки! – з неосвіченістю бореться Філіп Йо, який має чітке завдання від держави – створити свій клас учених.

Йо належить проста думка: "Якщо ви хочете побудувати велику країну, створіть власну армію талантів". Для створення цієї армії потрібна системна робота фахівців, гроші й головне – зміна ставлення влади до власного народу. Талановитий народ ходить безпритульником поки що своєю землею, народжуючи нових талантів і, не знаючи, як їх тут зберегти.

Людськими ресурсами небезпечно й злочинно нехтувати, людські ресурси є активом держави. Тому фінансування освітніх, медичних та інших соціальних сфер – це не просто бюджетні видатки. Це – інвестиції в людський капітал.

Сучасні економісти, і російські також, до речі, ідуть далі й пропонують називати інвестиціями в людський капітал будь-яку діяльність, спрямовану на підвищення якості робочої сили. З таких позиції інвестиційна діяльність – це розвиток інноваційної інфраструктури, створення нових освітніх програм, створення нових принципів управління, підтримка будь-яких ініціатив зі створення нових робочих місць і ще багато забутих речей.

Створення агентств із реформування освіти, медицини, енергетики є прямим обов'язком уряду й місцевих адміністрацій. Повноваження таких структур мають бути як мінімум не менше повноважень профільних міністерств та управлінь.

Підпорядкованість таких агентств не є головним питанням. Головне – об'єднати в них людей, які хочуть справжніх змін, мислять нестандартно й спроможні зсунути з мертвої точки накопичені за роки незалежності проблеми.

Влада не має права забувати про майбутнє.

Юрій Клименко, к.т.н., Вінниця, спеціально для УП