Прощай, СНГ!

Брутальна анексія Криму Росією, реальна загроза її вторгнення на землі свого стратегічного партнера – України, а також заяви з боку очільників Казахстану, Киргизстану, Вірменії та Білорусі щодо визнання ними результатів кримського референдуму, остаточно розвіяли ілюзії відносно СНД.

І коли до кримської авантюри про цю структуру говорили, що вона дихає на ладан, але все ж дихає, то тепер у її кончині мало хто сумнівається.

І тому недавній заклик Лукашенка до української влади не квапитися з виходом із СНД – сприймається хіба що як риторична фігура й не більше. "Чому б не використати цей майданчик, аби прозвучала твоя точка зору, що б ти міг донести свій месидж до інших держав?" – корчить із себе такого собі наївнячка "Лука", начебто зовсім не відаючи, що на цю "точку зору " Кремль чхати хотів.

Так само як і те, що відтепер якихось там "держав" на так званому пострадянському просторі навіть по визначенню не може бути, бо "Болівар двох не витягне", не кажучи про решту. Є Росія і її великодержавницькі прагнення – а для інших її "союзників" лишатиметься рівно стільки, наскільки їхні інтереси збігатимуться з інтересами Москви.

Проте, для членів "Співдружності Незалежних Держав", на жаль, є ще й гірша новина.

Цим своїм визнанням анексії Криму колишні наші партнери по СНД не лише завдали відчутного удару нашим двостороннім відносинам, а й по суті зробили крок до залучення їх у протистояння з Україною та Заходом. І не тільки на вербальному рівні. Адже по тому, як загострюватимуться відносини між Заходом та Росією, яка, судячи з усього, уперто налаштована на тривалу конфронтацію, шансів у них "випасти із гри" залишатиметься дедалі менше.

А це означатиме, що для цих країн, які тісно пов'язані економічно та політично з "метрополією", світитиме поступове згортання міжнародних програм із Заходом, а на деяких напрямках також скорочення економічного та гуманітарного співробітництва з усіма відповідними наслідками.

Аналізуючи невеселу перспективу запровадження можливих санкцій Заходу не лише щодо Росії, але опосередковано й стосовно її союзників, вірменський аналітик Грайр Манукян пише в єреванському інтернет-виданні "Перший вірменський інформаційний": "Передовсім від цього постраждають підприємства, що безпосередньо співпрацюють із Росією. Проте, – прогнозує далі політолог, – погіршення економіки Вірменії, що настане по цьому, торкнеться всіх шарів суспільства без винятку".

Звісно, це поки що прогнози. Але вони, як ми знаємо, часто мають властивість збуватися...

Повертаючись до задекларованого Міністерством закордонних справ України наміру вийти із СНД, хотілося б зазначити про таке.

Не чекаючи формалізації цього важливого кроку, слід уже зараз нашому зовнішньополітичному відомству докорінно переглянути діяльність України на пострадянському просторі – у бік більшої прагматичності, а також з урахуванням зміни її політичного та економічного вектору після підписання політичної частини Угоди про асоціацію з Європейським союзом. Особливо, що стосується вкрай заполітизованого так званого багатостороннього співробітництва в рамках СНД.

Як колишній дипломат, що заледве не два десятиліття пропрацював на цьому напрямку, мушу зазначити, що вихід із численних есендівських псевдоструктур, які здебільшого слугували доказом "нашей общности", дозволить вивільнити нашій державі чималі кошти, що витрачалися як на забезпечення їхньої діяльності, так і на відрядження десятків і сотень експертів, членів делегацій багатьох урядових відомств для участі у всіляких "форумах" та різного рівня нарадах.

Так само слід, не зволікаючи, закрити наші постійні представництва при органах СНД у Москві та Мінську – ось чому так бідкався "Батька" – які були такими собі теплими місцинками для відставних високопосадовців.

Слід без жалю попрощатися з тим, що протягом двох десятиліть так і не стало ефективною структурою багатостороннього співробітництва, а лише сковувало нашу ходу в Європу.

Натомість зосередити увагу на двосторонній співпраці, де, з огляду на сьогоднішні драматичні події, українським дипломатам слід очікувати нових викликів навіть у тих країнах, у яких, здавалося б, наші позиції донедавна були сильними.

Зокрема, треба бути готовими до того, що Росія слідом за розгорнутими нею воєнними діями проти України й політичною обструкцією намагатиметься правдами й кривдами виштовхати нас, наприклад, з наших традиційних есендівських ринків уже в силу схожості продукції, яку вона й ми виробляємо, аби поставити ці ринки цілковито під свій контроль.

Не кажучи про неоголошену дипломатичну та тотальну пропагандистську війну по всіх мислимих фронтах, ознаки якої працівники наших дипустанов відчувають на собі вже зараз, часто не маючи можливості не те що перехопити ініціативу, а навіть нейтралізувати численні інформаційні атаки.

Проте в нас є інший козир, – шанс, який наш народ так тяжко виборов – можливість нарешті стати нормальною державою, а не заручником "механізму цивілізованого розлучення" під назвою СНД.

І ми маємо ним будь що скористатися.

Олександр Божко, начальник Управління країн СНД МЗС України в 1994-1996, 2001-2005 роках, Надзвичайний і Повноважний посол України, спеціально для УП