Юридическая ложь Путина

В останній тиждень президент тепер ворожої нам держави вже двічі повторював тезу, що Україна не мала юридичного права самостійно виходити зі складу СРСР. А оскільки Україна незаконно оголосила незалежність – аналогічне право отримав і Крим.

Це черговий обман, чергова лапша, яку нам та світові намагається нав’язати російська пропаганда. Право на вихід України зі складу СРСР було прямо передбачене Конституцією СРСР та Конституцією УРСР.

Українці як нація мали право на самовизначення, на створення своєї держави, яка б могла задовольнити політичні, соціальні та інші потреби українського народу.

Але щоб бути більш переконливим – подаю витяги із законодавства, яким керувалася Україна при виході зі складу УРСР та при оголошенні незалежності.

Статут Організації Об’єднаних Націй і статут Міжнародного суду.Стаття1. "Організація Об'єднаних Націй переслідує цілі: Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення НАРОДІВ, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру".

Декларація про надання незалежності колоніальним державам і народам від 14 грудня 1960 року, Резолюція 1514 (XV) Генеральної Асамблеї ООН. Пункт 2: "Всі НАРОДИ мають право на самовизначення; в силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток".

Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1977 року. Стаття 72: "За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР".

Конституція Української РСР від 20 квітня 1978 року. Стаття 69: "Українська РСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР".

Стаття 70: "Територія Української РСР не може бути змінена без її згоди. Кордони між Українською РСР та іншими союзними республіками можуть змінюватися за взаємною угодою відповідних республік, яка підлягає затвердженню Союзом РСР".

Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року: "Верховна Рада Української РСР … проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення УКРАЇНСЬКОЮ НАЦІЄЮ свого невід'ємного права на самовизначення".

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року: "Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною".

Право на вихід України зі складу Радянського Союзу було прямо передбачено Конституцією СРСР та Конституцією УРСР, тобто було безумовним.

Також слід зазначити, що українська нація мала юридичне право на самовизначення шляхом проголошення незалежної держави, оскільки Український народ не мав своєї держави, йому було нікуди йти…

Проте ситуація із Кримом зовсім не аналогічна і навіть не подібна. Правових "підстав" проголошення незалежності АР Крим та входження до складу іншої держави не існує.

Крим є невід’ємною територією, і жодним нормативним актом не передбачено право мешканців Криму чи будь-якої іншої адміністративної одиниці самостійно вийти зі складу України.

Конституція України від 28 червня 1996 року, стаття 2: "Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною".

Стаття 73: "Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України".

Стаття 134: "Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання".

Стаття 135: "Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання".

Конституція Автономної республіки Крим від 21 жовтня 1998 року, закон України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23грудня 1998 року. Стаття 1: "Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання".

Стаття 7, частина 2: "Територію Автономної Республіки Крим може бути змінено з урахуванням рішення республіканського (місцевого) референдуму та рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України".

Стаття 48, частина 2: "Верховна Рада Автономної Республіки Крим на підставі рішення консультативного республіканського (місцевого) референдуму може вносити ПРОПОЗИЦІЇ про зміни, які стосуються обмежень статусу і повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, визначених Конституцією України, законами України".

Принцип ООН на право народів (націй) на самовизначення не може бути застосований щодо Криму, оскільки, кримчани не ідентифікують себе як окремий народ (націю) і не прагнуть створити власну державу.

Натомість вони чітко декларують ціль – входження до Росії як окремий суб’єкт федерації, і роблять це в основному етнічні росіяни, які мешкають в Криму.

У той же час до міжнародних норм мали б моральне право апелювати кримські татари, які не мають власної державності і є народом зі всіма його ознаками.

Проте, Конституцією України та Конституцією Автономної республіки Крим не передбачено право кримчан на вихід зі складу України. Натомість передбачено лише право вносити відповідні ініціативи, які повинні бути вирішені на всеукраїнському референдумі.

Відтак говорити про аналогічність ситуації неможливо. Від’єднання Криму є абсолютно незаконним, відбувається всупереч нормам національного та міжнародного права, та, не забуваймо, під дулами автоматів ворожої окупаційної армії.

Олександр Ружицький, юрист, громадський активіст, для УП