Где мы стоим

У квітні 1938 року, аналізуючи ситуацію у світі та звертаючись до Конгресу США, Франклін Рузвельт сказав: "Перша істина – це те, що свободи демократії не є в безпеці, якщо народ толерує зміцнення приватної влади до точки, коли вона стає сильнішою за саму демократичну структуру. Це, за його суттю, і є фашизм – привласнення правління особою, чи групою, або ж будь-якою іншої контролюючою силою".

А далі продовжив: "Друга істина полягає в тому, що свободи демократії не є в безпеці, якщо бізнесові системи не забезпечують запитів у зайнятості, виробництві й розподілі товарів у такий спосіб, що гарантує прийнятні стандарти життя".

Нічого не нагадує?..

За кілька останніх років Україною пройдено той шлях, який відділяє нас від держави, громадяни якої ще мріяли про свободи, гідний рівень життя і європейські стандарти – до практично авторитарної країни, за псевдодемократичним фасадом якої ховаються цілком підконтрольні владі судові, прокурорські, митні, податкові, силові та інші напівкримінальні структури.

Ми раптом опинилися в країні, де найбільшим здобутком став рівень наближення до Сім'ї та створених нею угрупувань, де успіх чи сам факт існування будь-якого бізнесу, визначається приналежністю до клану, лояльністю до влади й розміром "пожертв" для збагачення й стабілізації цієї порочної системи.

Ми раптом прокинулися в державі, де за публічно висловлене й, до того ж, активно пропаговане перед тим владою бажання долучитися до цінностей Європи – спеціально треновані "чоловіки" із гордими тваринними іменами показово, цинічно й зверхньо мордують мирних протестувальників, серед яких жінки та студенти. І як винагороду, отримують за це грошові премії й державні відзнаки.

Якось цілком неочікуване для себе ми побачили, що навколо нас уже фактично створено добре налагоджену машину контролю й залякування, підлабузництва й примусу. Що ми живемо в державі, де купка нуворишів повністю контролює практично всі суспільно-значимі процеси.

І своєму виходу із цього стану летаргічного сну ми завдячуємо, насамперед, нашому студентству.

Чи може це толерувати Народ?

Чи можуть не реагувати на стан, у якому ми опинилися, Бізнесмени?

Коли остаточно пробудиться Інтелігенція? Учителі, Науковці, Люди з вищою й середньою освітою?

Зрештою, якою є позиція тих, хто називає себе Офіцером чи Солдатом держави Україна?

Чи може слугувати виправданням бажання перечекати, бо нам хочеться "стабільності"? Адже найвищий рівень стабільності, як відомо, на кладовищі...

І тут хочеться нагадати, ще один урок історії.

Бездіяльність чи напівдіяльність політиків при толеруванні громадян багатьох країн призвели до Другої світової війни, жертвами якої стали понад 50 мільйонів осіб. Маємо пам'ятати, що чи не найціннішим висновком тої жахливої війни стала Загальна декларація прав людини, де були закріплені всі уроки війни – кожна стаття цього документа обійшлася в майже 2 мільйони людських життів.

То чи слід нам іти по тому сценарію?

Чи добре вивчили ті уроки політики, які нині навішують на себе "георгіївські стрічки" і ведуть демагогічні розмови про фашизм?

Почитайте слова зі звернення Рузвельта.

Не можна не згадати тут також і про ті напівзаходи та політичні заклинання, які виголошувалися в ті часи – перед 1 вересня 1939 року – політиками багатьох європейських держав.

А сьогодні в Україні попираються права громадян України! Попираються права Народу, який у ті роки поклав на вівтар отої війни більше 5 мільйонів своїх представників.

То, чи довгою буде мовчанка? Чи може, уже є свій план розподілу сфер впливу? Як тоді воно трапилося з Польщею…

Дорогі мої співвітчизники, настав час дій для всіх нас!

Те, чого ми досягнемо сьогодні, буде визначати наше життя на багато років уперед. Ми стоїмо перед тим роздоріжжям, за яким два шляхи.

Або – держава автократична й контрольована зверху-донизу на всіх рівнях ієрархії. Держава, де не Ваша праця й освіта, не Ваша ініціатива й підприємливість будуть визначати Ваше майбутнє, бо то держава ідолопоклонства, підлабузництва й хабарів.

Або ж ми виберемо інший шлях – демократичний та європейський по суті й за своїм змістом. Де головним пріоритетом стане людська Гідність, де права й свободи, дані нам від народження, будуть захищені, наука та освіта шановані, а добробут кожного визначатиметься, насамперед, за його працею й діятимуть праведні закони соціальної справедливості.

Вибирайте для своїх дітей!

Вибирайте й дійте вже сьогодні. Скажіть своє категоричне "Ні!" диктатурі – бо завтра може бути запізно...

Кров уже пролилася.

Ігор Мриглод, академік НАН України, спеціально для УП