Уроки коррупции по "кожаровски"

Днями мені до рук потрапив наказ Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари від 3 лютого 2014 року "Про внесення змін до Статуту Державного підприємства – "Головне управління комплексного обслуговування і будівництва об’єктів дипломатичної служби".

На перший погляд – рядовий Наказ, яких за день Міністр підписує не один. Але прочитавши детальніше про нові повноваження для підприємства, скажу відверто, ні я, ні кадрові дипломати до такого не додумалися б.

Головна ідея нововведень полягає у створенні своєрідного "бізнесу", а точніше – корупції, для наближених за точною копією того, як це повально відбувається в інших органах державної влади у часи "стабільності" і "покращення".

Для прикладу, підприємство наділяється новою функцією: "бере та здає в оренду будівлі, споруди, готелі, земельні ділянки, житлові та нежитлові приміщення".

На практиці це виглядатиме наступним чином. Частина української дипломатичної установи за кордоном з якогось дива здається в оренду.

Уявімо, що в посольства раптом з’явилися вільні площі, які не використовуються. Кошти від орендаря поступатимуть на рахунки цього підприємства, яке наділене новою функцією. А далі, як кажуть, "справа техніки".

Ще одна "цікава" задумка: "надання запрошення для туристів іноземних держав та громадян за бізнес-направленням, що бажають відвідати Україну".

Розшифровується це наступним чином. У тих країнах, де зберігається візовий режим з Україною, ці диво-бізнесмени видаватимуть звичайно за гроші запрошення на бланку Підприємства, які легко можна буде обміняти на українську візу. При чому, для консула, який видаватиме візу, таке запрошення повинно слугувати вказівкою до дії, тобто швидкого і, без зайвих слів, відкриття візи.

Або така новела: "Організовує зустрічі зацікавлених фізичних і юридичних осіб з народними депутатами, членами уряду України, з іншими уповноваженими представниками органів державної влади і громадських організацій".

Це що - узаконення "лобізму"? Звичайно, я чув про деяких успішних "прокладок", які організовували зустрічі з своїми "шефами" за гроші. Але щоб це прописати в офіційному нормативному акті, мабуть, виходить за межі здорового глузду!

Цьому підприємству, як виявляється, розгону всеукраїнського масштабу недостатньо. Тому додається нова функція "відкриває філії та представництва підприємства за кордоном". Ну звичайно, в ситуації, коли за моєю інформацією відбуваються перебої з оплатою праці українських дипломатів за кордоном, особливо в цьому році, працевлаштування потрібних людей від бізнесу, а не дипломатів, якраз на часі.

Те ж стосується і нової функції "створювати і відкривати центри візової підтримки і надання консультацій за кордоном". Це що діючі консульські установи вже не справляються з своїми функціями? Насправді – це намагання "урвати" пошвидше і бажано - побільше.  А куди прибуток? Ясна річ!

Прочитавши цей наказ, хочеться сподіватися, що "покращувачі" не наважаться зайнятися більшим – продажем української нерухомості за кордоном, яку за роки незалежності доводилося здобувати для України дуже і дуже нелегко.

З іншого боку, за нормальної системи державного управління, цим наказом мали б поцікавитися правоохоронні органи. Але про що це я?.. 

P.S. Безкоштовна порада для Кожари - авторитет і повагу серед дипломатичного корпусу неможливо заслужити одним лише призначенням на посаду або схемами по розпилу і без того незначних асигнувань для діяльності міністерства.

Бо потім і виходить, що з українським міністром закордонних справ відмовляються вести серйозні переговори. А від цього страждає, в першу чергу, авторитет усієї дипломатичної служби і держави.