Иного выбора нет
Найголовніше – ще й ще раз вітаю з Різдвом Христовим!
До світлих різдвяних свят ми повинні підготувати наші серця. Ми повинні знайти в собі силу, здатність прощати один одного. Особливо в ці дні. Це дуже важливо.
Тому що в напружених обставинах останнього часу, у багатьох сім'ях, у багатьох дружніх відносинах виникали дуже складні ситуації, коли близькі люди опинялися з різних сторін барикад. Люди мимоволі ставали занадто політизованими. Виникали ситуації, коли вчинки близьких сприймалися як зрада, і багато хто таке відчув.
Такі часи...
Часто вододіл проходив і проходить через душі людські. Проходить нестерпно боляче. За короткий проміжок часу в людей змінилися пріоритети. За короткий термін ми пережили й переживаємо великі історичні події. Ці грандіозні події відображаються в наших душах. А душа людська дуже крихка.
Адже душа людська все одне крихка, навіть якщо дух сильний.
Що ж робити? Як бути? Як пробачити?..
Часом нелегко. Іноді просто неможливо вибачити, по собі знаю. Але мова не йде про те, щоби пробачити злочинців і злочини. Мова йде про те, щоб пробачити й зрозуміти всілякі причини своїх близьких, які у важку хвилину не стали поруч із тобою, які не розділили з тобою твої цінності, твого болю.
Чому і як же ми можемо пробачити? Адже кожен із нас також потребує прощення. Адже є протилежний погляд на речі.
Христос тому й народився. Всемогутній Бог народився дитиною в хліву.
Народився, як досконала людина, як усяка дитина, яку мати народжує. Народився, щоб пройти земне життя, щоби дізнатися й перенести всі: болі й страждання людські. Він тоді вже знав і пережив усі страждання, які ми можемо переживати.
Будучи Богом і Людиною, Він віддав своє життя заради того, щоб ми були прощені, заради того, щоб ми були врятовані.
Натомість, Він попросив тільки одне – щоб ми пробачили один одного.
Ось заради немовляти Ісуса, заради замученого, розіп'ятого й воскреслого Христа, заради тієї Його любові, тієї милосердної любові, яку Він не перестає проявляти до кожного з нас – розуміємо ми це чи не розуміємо, усе одне, у найважчу хвилину ми звертаємося до Нього, до Його милосердя – так от, заради цієї любові й цією любов'ю будемо прощати всі один одного, щоб із чистою душею увійти в різдвяну радість та пронести це відчуття якнайдовше!
Адже пройдуть ці важкі часи.
Будемо писати картини, знімати фільми, будемо створювати самі себе й нашу країну. Тому пробачати треба не потім. Пробачати треба зараз.
P.S. Хотів проявити моє захоплення і підтримку тим мужнім людям, які сьогодні виходять на майдани у Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Харкові та в інших містах. Вийшли сказати, що вони не можуть увійти у святкову радість, коли в цих містах і по всій країні відбувається свавілля, безчинство влади.
Висловлюю підтримку й солідарність із цими людьми. І якщо буде потреба, поїдемо туди, до них, і станемо разом із ними. Я закликаю моїх численних друзів, які є в цих містах – вийти й стати поруч із цими достойними людьми, підтримати їх, підтримати всіх нас.
Підтримайте нашу, вашу гідність!
...Ось хотів я про все це написати, але душа заспівала про прощення. І продовжую, звертаючись до тих нечисленних людей, які стоять у цих містах.
Стійте, тримайтеся! І дуже скоро багато хто приєднається до вас.
У нас іншого виходу немає. У нас іншого вибору немає.
Ми повинні прибрати весь непотріб, що нас оточує, і почати жити, як нормальні люди в нормальній країні.
Борис Єгіазарян, спеціально для УП