Манифест новой Украины: "Забота! Свобода! Собственность!"

Нова Україна – це країна, у якій чітко встановлені взаємні права, і людина їх реалізовує, а не бореться за них.

Це країна, у якій створене заможне й самодостатнє домогосподарство, мешканці якого добре знають, що залежить від них самих, а на що слід сподіватись від держави. Вони чітко бачать і уявляють своє майбутнє й обґрунтовано його планують.

Це країна, у якій закон діє, а не застосовується, де суд має заслужену повагу людей, і справедливість здійснюється через законність.

Нова Україна – це країна, у якій кожен громадянин задоволений своїм соціальним статусом, а спроби його покращити даються людині без хабарів, тяганини та фізичних і психологічних перешкод. Де єдиним стримуючим фактором є межа бажань, що їх сформовано новим уявленням про успіх.

Це країна, у якій існує дружній до людини суспільний договір, а розвинені інститути громадянського суспільства мають міцний соціальний капітал і потужну переговорну силу, вони ведуть постійний діалог між владою, бізнесом та домогосподарством.

Це країна, у якій бізнес знаходиться в полі чітких інституційних норм, непорушних реєстрів, прихильного нормативного поля. Де підприємницька ініціатива розкріпачена, а завзяття та новаторство отримують достойну винагороду. Де сформовано стійку в часі корпоративну культуру, основою якої є обґрунтована практикою довіра та її похідні інструменти.

Це країна, у якій працююча людина чітко розуміє свої обов'язки, отримує за їх виконання достойну зарплату й погоджується з нарахуваннями та податками, тому що переконалась в їхньому ефективному та справедливому розподілі.

Нова Україна – це країна, у якій зрозуміла система взаємних прав і обов'язків встановила чіткі зони відповідальності всіх гілок влади, починаючи від сільради й закінчуючи Печерськими пагорбами. Усі гілки влади в такій країні добре розуміють поля своїх повноважень і обов'язків. Кожен несе чітку відповідальність перед народом за свою роботу й не може сховатись "за чужу спину", або "сісти на неї".

Це країна, у якій інститути громадянського суспільства утримують владу в демократичних смислах, а бізнес утримують від спокус "піти у владу". Бізнес сам вивчає настрої суспільства, тому що створення суспільних благ є його головним комерційно виправданим завданням.

Це країна, де засоби масової інформації реально виконують роль четвертої влади. Такі ЗМІ, забезпечені через суспільні фонди, які наповнюються надходженнями від використання суспільної власності, ренти національних багатств, є потужним інструментом контролю над владою й представляють собою найширше поле діалогу влади, бізнесу й суспільства.

Нова Україна – це країна, у якій уся зазначена робота призвела до забезпечення продовольчої безпеки країни через цілісне вирішення проблем її складових:

– система прав на землеволодіння;

– виробництво продовольства;

– система закупок продовольства;

– запаси й система зберігання виробленої продукції;

– переробка отриманого врожаю, її глибина, накопичення створеної доданої вартості;

– продаж продовольства – внутрішній ринок та експорт;

– система продовольчої допомоги населенню країни й поза її межами;

– мережа моніторингових і соціальних установ тощо.

А це, у свою чергу, сформувало нову величну місію України – гаранту продовольчої безпеки світу.

Це країна, у якій президент мав би одну турботу – догляд за суспільним договором, прихильним до людей. Договором, у якому права кожного учасника визначені, очікування враховані, а позитивні результати гарантовані системою організації діалогу, а не особистими якостями глави держави.

Головним завданням політичного класу такої країни став би догляд за тим, щоб очікування справедливості людей оперативно втілювались в законність.

А головним завданням креативного класу цієї країни став би догляд за суспільним договором, за тим, щоб тимчасова й вигадана норма закону не порушила глибинну традицію, щоб ситуативна доцільність не пригнобила вічний моральний закон.

Тоді люди в такій країні отримають нове спільне але напрочуд різноманітне уявлення про успіх – це всебічне й повне життя у світі, подарованому Богом, а не "вміння викручуватись" у світі, вигаданому людьми.

"Піклування! Свобода! Власність!" стане лозунгом такого народу.

Діалог у країні ведуть суспільство, влада й бізнес.

Піклування повинно стати концептом суспільства. Піклування в найширшому розумінні цього поняття: починаючи від родини, сусідів, знайомих і громади, закінчуючи історією, вірою, традицією, казками й забобонами – власне, матрицею культури, яка формує наше спільне уявлення про дійсне, і яка перетворює сукупність людей на суспільство.

Піклування формує довіру, а довіра є основою соціальної субстанції життя людини.

Захист свобод громадянина повинен стати концептом дій влади.

А права навколо власності – корпоративна культура – повинні стати інструментом розвитку бізнесу.

У такому суспільному договорі піклування сприятиме розширенню свобод, свободи сприятимуть розвитку власності та капіталів, а вони отримають найвеличнішу мету – піклування.

Це – явить світу нову Україну!

Валентин Ткач, Чернівці, спеціально для УП