Четвертый сценарий

В останню декаду січня на Всесвітньому Економічному Форумі в Давосі будуть представлені три сценарії розвитку України. Цільовою аудиторією презентації є іноземні інвестори, уряди країн-партнерів, економічні та політичні аналітики, журналісти авторитетних видань.

Озвучені варіанти впливають на інвестиційну привабливість та імідж держави загалом. Наприклад, минулого року Росії не вдалося отримати "хорошу пресу" через представлені сценарії та реакцію на них очільників держави.

Фінальним епізодом річної підготовки українських прогнозів став листопадовий "Міні-Давос" у Києві. Окрім брейнсторму та експертизи в групах відбулась низка публічних дискусій за участі урядовців та бізнесу. Було сказано чимало резонного.

Але в процесі цього заходу під назвою "Стратегічний діалог про майбутнє України", державці не вели мову про майбутнє будь-якої держави – її молодь.

Відсутність такого пріоритету на фоні світового культу молоді органічно вписується в наш специфічний пейзаж.

Так само соціальне підприємництво, онлайн-освіта, сучасна культура не може бути пріоритетом для держави, у якої в принципі проблеми з підприємництвом, освітою та культурою. І вже зовсім фантастикою виглядає молодіжна політика, що братиме до уваги, наприклад, зміну міграційного законодавства США, покликану спростити "перетікання мізків" до тамтешніх IT-компаній.

Але сталося так, що вже за декілька тижнів забуте покоління заговорило до істеблішменту своєю мовою через студентські страйки та Майдани.

Нерозуміння, а тим більше нездатність пропонувати зрозумілі їм змісти не варто виправдовувати тим, що "ця вікова категорія не ходить на вибори". Ця вікова категорія є активним комунікатором та пропагандистом того, у що вірить. А в середньостроковій перспективі їх картина світу та їхні прагнення складатимуть порядок денний суспільного життя.

Після дев'яти років апатії Україна входить у достатньо динамічний період переоцінки цінностей, людей, ідей та вимог. Сліпий запит на нові обличчя, присутній у соціологічних опитуваннях останніх років, набуває іншої форми. Запит на конкретні рішення, що можуть бути проконтрольовані, є найкращими ліками від традиційного "поширення", "поглиблення" та "вдосконалення".

Національна бізнесова гра в кращого інвестора та управлінця політичних проектів ставатиме дедалі важчою, оскільки "поле для гольфу" стрімко змінює ландшафт.

Три сценарії, що будуть озвучені в Давосі, є похідною функціонування цієї системи управління, похідною цієї системи відносин політикуму і громадянського суспільства.

На сьогоднішній день уже існує шанс на інший сценарій, що винесе за дужки питання, які обмежують розвиток країни зараз.

Велика світоглядна та технічна відсталість, практика зарегульованості не влаштовують середній клас, інтелігенцію та молодь. Кожна із цих груп вирішує проблему у свій спосіб, об'єднуючись лише перед загрозою.

Втримавши молодь не лише фізично, але й ідеологічно в Україні, суспільство та зацікавлені в конструктиві політики отримають значне підсилення на шляху до нового сценарію, що буде відповідати спільним прагненням.

Світлана Машаровська, політолог, спеціально для УП