За кого нас держит Николай Азаров?

Факт перший. Під час виступу у Верховній Раді 22 листопада прем'єр-міністр заявив: останньою краплею, що призвела до призупинення приготувань до укладання угоди про асоціацію з Євросоюзом, стали нові вимоги МВФ щодо підвищення комунальних тарифів і ціни на газ для населення.

Саме ці його слова відтворили у випусках новин більшість українських телеканалів. Глядачі мусили вірити: Європейський Союз та Міжнародний валютний фонд – це одна "шайка-лейка", яка хоче пограбувати бідолашну Україну.

До того часу була лише одна людина, яка у своїх публічних виступах щоразу тісно пов'язувала асоціацію з Євросоюзом та Міжнародний валютний фонд. Цю людину звуть Петро Симоненко.

Ну, із Симоненком усе зрозуміло: у радянсько-комуністичній пропагандистській системі координат і Європейське Співтовариство, європейське Економічне Співтовариство, і МВФ – це були установи одного й того самого "клятого Заходу", мало не філії ЦРУ, єдиною метою яких було пригноблення й загарбання "першої у світі держави трудящих".

Але Азаров тут до чого?

І тільки під час інтерв'ю телеканалам президент Віктор Янукович пояснив: "Протягом останніх трьох років представники Євросоюзу проголошували умовою надання Україні технічної допомоги в розмірі 610 мільйонів євро підписання угоди із МВФ щодо надання Україні кредиту на умовах цієї організації".

Утім, наведена цитата залишає аудиторію в стані "щось десь чув".

І справді: що то за технічна допомога? Що то за кредит? На яку суму мав бути цей кредит? Чому таку вимогу було висунуто, у чому її сенс і причина?

Окрім того, що слова президента пролунали майже на тиждень пізніше за слова прем'єра, вони так само залишили враження якихось недомовок, якогось спрощення.

Адже Міжнародний валютний фонд, МВФ – це спеціалізований підрозділ Організації Об'єднаних Націй, що має не меті регулювання валютно-кредитних відносин і надання країнам-членам фінансової допомоги/кредитів. Ніякого формально-організаційного стосунку до Євросоюзу МВФ не має.

Так, опосередкований зв'язок між ними існує. Укладання угоди про асоціацію з ЄС підвищило б кредитний рейтинг України, а відмова від асоціації – знизила б його. Що вищим був би кредитний рейтинг нашої країни, то м'якішими були б вимоги МВФ, і то більше простору було б для коригування тих вимог.

Усе надзвичайно просто: що більшими є гарантії повернення кредиту, що більшою є довіра до позичальника – то менш прискіпливим є кредитор.

Але ж зі слів Азарова виглядало так, ніби вимоги МВФ є обов'язковою процедурою при укладанні асоціації з ЄС! Ніби асоціюється країна з Євросоюзом – аж тут одразу клятий МВФ висуває якісь безпідставні вимоги – от просто так! Про кредити Азаров узагалі не вів мови!

Факт другий. Микола Азаров заявив, що ситуація в Україні є абсолютно спокійною: "Одна справа дивитися "5 канал", а інше уявляти собі ситуацію в країні. Вона дуже далека від того, що показується іноді на наших каналах. У цілому ситуація в країні спокійна абсолютно".

Подаруймо прем'єр-міністрові його привселюдний плювок на адресу одного з телеканалів – зрештою, навіть глава уряду може мати свої особисті симпатії й антипатії. І може навіть не відрізняти своє особисте ставлення від публічних звинувачень: у СРСР не вчили відрізняти публічне від приватного. Звернімо увагу на інше: "ситуація в країні абсолютно спокійна".

Цими словами Азаров розписався: мирні акції протесту – це для нього "неспокійно". Це для нього – порушення громадського спокою.

Нарешті, невідомо, з яких джерел черпає сам Азаров інформацію про те, що показуване телеканалами є неправдивим. Дивує інше: невже глава уряду щиро вірить, що й у його слухачів, у простих українців немає інших джерел інформації, ніж його запевнення? Що їм хоч що скажеш – а вони тут саме й повірять?

Факт третій. Микола Азаров запевнив, що "люди підтримують рішення кабміну про призупинення підготовки до підписання угоди з Євросоюзом". Бо, бачте, "на мою сторінку у Фейсбуці за останні дні надходить величезний рівень підтримки нашого рішення".

Ще можна припустити, що Микола Азаров не знає, що таке Євросоюз, і що таке МВФ. Він може мати, м'яко кажучи, застарілі уявлення про те, що таке громадський спокій. Він може зеленої гадки не мати про події, що відбуваються в країні, та про масштаб цих подій. Честі як прем'єр-міністрові йому це не додавало б, але вже хай так.

Але ж не розуміти, що українське суспільство не обмежується його фейсбуківськими друзями, він не може! Ну, от не може!

А це може означати єдине: Микола Азаров зневажає всіх нас.

Зневажає публічно й неприховано. Вважає нас за недоумків, яким несили скласти два та два.

Хоча... Може, таке враження в нього з його Фейсбуку склалося?

Борис Бахтєєв, спеціально для УП