"J'accuse" - "Я обвиняю"

"J'accuse" – "Я звинувачую"

Олександр Кондра, для УП

"Я звинувачую", французькою "J'accuse" – так називається стаття відомого французького письменника Еміля Золя, яка була написана в 1898 році. Це відкритий лист-реакція письменника зі звинуваченнями на адресу французького уряду та французького правосуддя в резонансній кримінальній справі офіцера Дрейфуса.

Сам вислів став афоризмом, його наводять як приклад інтелектуального тиску на незаконні дії влади.

Сучасна Україна з 22 листопаду 2013 року обурена й сповнена різного роду звинуваченнями, із приводу зриву багатоомріяного процесу асоціації з Євросоюзом. Український народ, реалізовуючи конституційне право на мирні зібрання, вимагає дотримання попередніх обіцянок влади й спонукає до підписання угоди з ЄС.

Але, у більшості, це емоційна реакція й емоційні звинувачення, які мають громадську, політичну й суспільну вагу – але не мають формального юридичного значення.

Здається, що настав час українським правникам теж сказати своє "Я звинувачую".

За останні 3 роки під час порушення кримінальних справ проти публічних осіб, постійно декларувалась теза "закон для всіх, незважаючи від політичних поглядів і становища в суспільстві". Думаю, що потрібно надати юридичну оцінку призупиненню процесу євроінтеграції, яку було оформлено актом КМУ.

Фактично, це своєрідний правовий експеримент: чи дійсно послідовні?

При цьому, для забезпечення неупередженості, слід уникати різної партійної єресі, симпатій чи антипатій до влади чи опозиції, особистого ставлення до напрямку розвитку України, авторитету особистостей тощо. Потрібен ретельний правовий аналіз на основі діючого законодавства України й відповідні логічні висновки.

21 листопада 2013 року було прийнято розпорядження уряду №905-р "Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони".

Вважаю, що в діях членів кабміну наявні ознаки злочину, передбаченого третьою частиною 365-ї статті Кримінального кодексу "Перевищення влади або службових повноважень". До речі, за цією ж статтею й частиною засудили колишнього прем'єра Юлію Тимошенко за підписання газової угоди.

Історія має здатність повторюватись – перший раз як трагедія, удруге як комедія?..

У згадуваній статті ККУ передбачено кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Повний текст заяви про злочин викладено у вигляді doc-файлу. Але з огляду на його об'єм і юридичну сухість викладу, вважаю, що треба в спрощеній формі пояснити основну концепцію, з невеликим іронічними коментарями для кращого сприйняття.

Перш за все, слід звернутись до офіційного тексту цього розпорядження.

У першому пункті написано "Призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони, і дію рішення КМУ від 18 вересня 2013 року "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами – членами, з іншої сторони".

Тепер потрібно встановити, що цей пункт порушує й довести це.

Навіть не надто прискіпливий пошук у законодавстві України дозволяє встановити, що цей пункт розпорядження суперечить законодавчим засадам політики України щодо інтеграції в ЄС –12-й пункт другої частини 11-ї статті закону "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики"; другий абзац преамбули "Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу", затвердженої указом президента; інші акти.

Таким чином, пункт 1 розпорядження кабміну №905-р від 21 листопада 2013 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, яке передбачає забезпечення інтеграції України до ЄС, яке при цьому є актами вищої юридичної сили.

Винні можуть стверджувати, що не міністерське то діло, законодавство читати, але всім відомо, що незнання законів не звільняє від відповідальності, а от знання – часто.

Крім того, пробуючи зірвати процес євроінтеграції, кабмінівські юристи вибрали для цього невдалу форму акту – розпорядження, яке взагалі то виноситься лише з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань – третя частина 50-ї статті закону "Про КМУ". Процес вступу до ЄС явно не відноситься до таких питань уряду.

До того ж, уряд примудрився призупинити дію рішення кабміну від 18 вересня 2013 року "Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами – членами, з іншої сторони" – текст, до речі, на сайті відсутній – хоча законодавство не передбачає такої можливості. Причому є неузгодженість – розпорядженням призупинено дію рішення.

Цікаво, а уряд не пробував своїм розпорядженням відмінити календарний початок зими, у зв'язку з неготовністю до опалювального сезону?

Тепер спробуємо з'ясувати шкоду, тобто тяжкі наслідки такого діяння.

Вони, як мінімум, будуть полягати в значному підриву авторитету КМУ та публічної влади в Україні перед власними громадянами та європейськими інституціями, спробі зриву процесу євроінтеграції, перешкоджанні нормативно-визначеній стратегії розвитку держави та засадам зовнішньої політики України.

Численні акції протесту цьому підтвердження.

Навіть не знаю, як тут захищатись. Хіба що, жартома стверджувати, що авторитет уряду не можна було підірвати, бо його не існує – юристи це називають посяганням на неіснуючий об'єкт.

Питання встановлення вини просте – сам текст тому підтвердження.

Не могли не розуміти всієї незаконності дій, до того ж самі урядовці місяцями переконували в зворотному.

Щоправда, може хтось і зізнається, мовляв, тексту розпорядження не читав, мову Миколи Яновича не зовсім розумію, за що голосував не знаю, спрацював рефлекс Чечетова, тому підняв руку.

А тепер найважливіше – кого ж усе-таки притягувати до кримінальної відповідальності?

Одним прем'єром, який його підписав, тут не обмежишся. Попадати – так колективом.

Вироблені в теорії кримінального права правила кваліфікації незаконних рішень колегіальними органами дають підстави вважати винними всіх, хто голосував "За". Якщо був сміливець, який голосував проти чи втримався, або просто не прийшов за щасливим збігом обставин, то його можна привітати, підозру не оголошувати, і про всяк випадок перевірити на наявність громадянства Ізраїлю.

А тепер звернемося до предмету чи не найбільшої гордості влади – нового КПК України, який часто хвалять за прогресивність українські й закордонні правники, причому раціональне зерно в цьому є. Звернемось до процесуальних норм, які регламентують порядок відкриття кримінального провадження й початку до судового розслідування.

Аналізуючи статті 60, 214, 216, 218, можна побачити:

– хто може бути заявником про вчинення злочину;

– його права;

– обов'язковість реєстрації всіх заяв і внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

– формальні вимоги до їхнього змісту.

До речі, заяву слід подавати до Печерського РВ РУ ГУМВС України в місті Києві, а майбутню справу мав би розглядати Печерський районний суд Києва.

Найцікавіше, що 480-ю статтею КПК не передбачено особливого порядку кримінального провадження щодо посадових осіб кабміну – а діє загальний порядок.

От так от, тепер міністри – такі ж прості процесуальні смертні, як і всі.

Навіть адвокати, технічні кандидати в президенти й депутати місцевих рад мають право на особливий порядок кримінального провадження, а члени уряду – ні. Сподіваємось, що з безпосереднім автором тексту 480-ї статті КПКУ найближчим часом нічого поганого не трапиться – не стріляйте в піаніста, він грає, як уміє.

Заява, яку можна завантажити за цим посиланням, таким вимогам відповідає, і має бути зареєстрована в ЄДР і розпочате досудове розслідування.

Було б непогано не лінуватись, відкрити її, перечитати, внести свої дані й надіслати поштою за вказаною адресою. Чим більше людей надішле, тим краще.

Треба продемонструвати, що ми вміємо боротись правовими методами, а юриспруденція незалежна – не належить нікому й може вдарити будь-кого. Закриють – оскаржимо в суд, заодно заслухаємо офіційну позицію прокуратури й матеріали.

А кримінальні провадження, як рукописи в Михайла Булгакова – не горять, якщо щось, із часом можна поновити. Справи ЄЕСУ й про вбивство Щербаня тому підтвердження.

Заява про вчинення злочину готова. Залишається справа за Вами.

Слова "Я звинувачую" мають бути голосом не однієї конкретної людини, а Голосом усього українського народу. Український народ має сказати "Я звинувачую".

Тому що, "vox populi – vox Dei" – "Голос народу – голос Божий".

У нашому випадку – ще й підкріплений Кримінальним кодексом України.

Олександр Кондра, викладач кафедри кримінального права та кримінології ЛНУ імені Івана Франка, адвокат, спеціально для УП