Сила порядочных людей

Ці три слова керманичі партії "УДАР" свого часу обрали в якості головного партійного гасла. Сам Віталій Кличко неодноразово підкреслював, що люди до партії добираються за умови відповідності трьом критеріям:

– готовність працювати;

– професіоналізм;

– моральність.

Але чи дійсно Віталію Кличку вдалося створити якісно нову політичну силу – силу порядних людей? Чи відповідає процес партійного будівництва задумам і очікуванням самого лідера? Багато в чому саме від цього залежатиме розвиток нашої держави після 2015 року...

Я вже бачу очі партійців, тих що голосно промовляють: "Так, вдалося – ми і є та сила-силенна порядних", поспішаючи від гріха подалі перевести якусь незрозумілу й трохи загрозливу розмову в інше русло. І в них, безумовно, знайдуться аргументи, з якими важко не погодитися.

Аргумент №1. "УДАР" не дав владі жодної "тушки". З 42 народних депутатів ніхто не продався, а це переконливо свідчить, що з порядністю й моральністю все гаразд.

Аргумент №2. "УДАР" не має у своєму складі олігархів і не піддався спокусі включати їх до свого списку за певну винагороду, як це роблять у багатьох інших партіях. Що це, як не порядність та моральність?

Аргумент №3. "УДАР" не дискредитував себе якимись корупційними скандалами, бо фактично не має влади ні на державному, ні на місцевому рівні. Репутація партії чиста.

"Це навіть не аргументи – це факти", – гордо додали б наостанок партійці.

Проте вкрай важливе завдання для будь-кого, хто дійсно переживає за "УДАР", за опозицію та й, урешті, за Україну – не боятися бачити обидві сторони медалі...

*   *   *

Отже, наведемо декілька аргументів і з "медального потойбіччя".

№1. "Партія" ≠ "фракція". Побудова справжньої партії – це кропітка робота, до якої залучені десятки й сотні тисяч однодумців. Чим більшою стає мережа, тим вищі й ризики.

Подивіться на ситуацію, яка склалася на Кіровоградщині. Із сумом можу констатувати, що й у рідному для мене Харкові я зіткнувся із прикладом, коли під прапорами "УДАРу" ховаються латентні регіонали з темним минулим. Сподіваюся, це не повториться, і нове місцеве керівництво кожним своїм словом і вчинком допомагатиме Віталію Кличку та українській опозиції.

Насправді, ідеться про суто менеджерську проблему управління великою групою людей. Із власного досвіду знаю, що це таке, і щиро бажаю лідеру партії ніколи не втрачати над нею контроль!

№2. В Європі, до якої ми так прагнемо, усе більше відходять від партій лідерського типу – на користь командного. Партія повинна бути єдиним живим організмом, вона не може ґрунтуватися лише на підтримці її лідера.

На перший погляд, це досить абсурдна теза, особливо по відношенню до політичної сили, на чолі якої стоїть така видатна особистість, як Віталій Кличко. Однак, вона не позбавлена сенсу.

Усі ми розуміємо, що Віктор Янукович буде за будь-яку ціну триматися за владу в 2015 – для нього це життєво важливе питання.

Усі ми знаємо, що нещодавно президент підписав так звані "поправки Кличка".

Усі ми можемо уявити, як у 2015 році підконтрольна владі ЦВК відмовляє лідеру партії "УДАР" у реєстрації кандидатом у президенти.

І що далі?

Будемо відверті – для режиму Януковича це може обернутися крахом і "другим Майданом", проте може й не мати таких наслідків. Який зі сценаріїв реалізується – це цілком залежить від здатності партії "УДАР" мобілізовувати своїх прихильників по всій країні, виводити людей на вулиці, доносити до них позицію лідера.

Однак хто це буде робити? Саме ті районні, міські й обласні голови партійних осередків, а не особисто Кличко. Саме ті голови, в очах великої частки з яких грайливо мерехтять біло-блакитні вогники.

2015-й рік – це перевірка на міцність великої "партійної машини". І яким би сильним не був лідер, він потребує підтримки команди. Від якості цієї команди залежатиме кінцевий результат.

№3. Партія – це величезна мережа, головним менеджером якої повинен бути сам лідер. Голова партії не повинен втрачати контролю над процесами, довіряти безпосереднє центральне керівництво іншим людям.

Іноді складається враження, що Віталія Кличко хтось намагається відгородити від реального управління. Це доволі дивно, бо людина з такою харизмою могла б суттєво підвищити ефективність функціонування партійного механізму.

Коли ти працюєш із людьми, дуже важливо вміти їх слухати, спілкуватися.

Уявіть, якби всі партійці знали, що кожного вечора Кличко особисто зателефонує комусь із них. Якби всі очільники міських чи обласних осередків знали, що до них із перевіркою завітає сам Кличко… Напевно, багато що змінилося б.

Віталій Кличко користується підтримкою значної частини українського суспільства – партія "УДАР" користується Віталієм Кличко.

Щоб перемогти режим Януковича, недостатньо мати підтримку – потрібна команда, яка із прихильників зробить виборців, яка захистить набраний результат і яка йтиме за правду до кінця!

Андрій Адамович, голова Харківської міської організації партії "УДАР" Віталія Кличка, квітень-вересень-2013, спеціально для УП