Украина богаче Германии

81 просмотр
Среда, 13 ноября 2013, 17:57
Виктор Тимощук
заместитель председателя правления ЦППР

До такого висновку підштовхує марнотратство українського уряду, та ще в часи тотального бюджетного дефіциту.

Інакше не пояснити, чому Кабмін виділяє вже у цьому році Міністерству внутрішніх справ 295,1 мільйонів гривень на створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру – ЄДДР.

А загалом за три роки створення цієї бази даних коштуватиме українцям майже 800 мільйонів.

Ці кошти підуть, аби впровадити систему тотального контролю над приватним життям громадян. Адже база даних ЄДДР включатиме у себе надзвичайно широкий, практично необмежений, обсяг інформації про кожного з нас.

Про невідповідність ідеї ЄДДР правовим стандартам вже йшлося неодноразово.

Уряд, на жаль, ніяк не реагує на критику. Ні влада, ні опозиція не вжили жодного кроку, аби переглянути цей недемократичний і корупціогенний закон.

Вже цілком очевидно, що інтереси української бізнес-влади у цьому законі дивним чином співпали.

Одні зароблятимуть на друку паспортів та інших нових документів. Інші, а можливо, й ті ж самі, вибудовують систему тотального стеження за громадянами.

Тому і створення мега-бази даних, і продаж іменних залізничних квитків та інші подібні ідеї – це складові одного ланцюжка. Який все більше перетворює Україну на державу авторитарного типу.

Нагадаю, що єдиний демографічний реєстр, як і сам закон про ЄДДР, подавали як євроінтеграційний крок, необхідний для запровадження безвізового режиму з ЄС.

Проте у країнах ЄС, особливо сталої демократії, ніхто ще не додумався до створення такої бази даних.

Досвід Федеративної Республіки Німеччина тут може бути дуже цікавим для порівняння. У ФРН не існує навіть блідої версії такого реєстру, який би містив дані, аналогічні до українського ЄДДР.

Усі паспортно-реєстраційні послуги регулюються федеральним законодавством, але виконуються на рівні громади.

Насправді є три групи пов’язаних адміністративних послуг: реєстрація місця проживання, видача ідентифікаційного документа особи, у ФРН – це посвідчення особи, у нас – досі "паспорт", та видача паспорта для виїзду за кордон.

У ФРН видача і посвідчення особи, і паспорта здійснюється через "офіси для громадян" при муніципалітетах. І надається така послуга за місцем проживання громадян. Тобто саме реєстраційний облік є основою для видачі цих документів.

А далі найцікавіше – у ФРН не існує ні федеральної, ні навіть земельної бази даних, у якій містилася б уся інформація з реєстраційного чи паспортного обліків.

По-перше, усі ці реєстри – місця проживання, посвідчень особи, паспортний – це окремі реєстри.

По-друге, це реєстри, які існують лише на локальному, місцевому рівні. Таких реєстрів є більше 5200.

Жоден чиновник у ФРН, тим більше поліцейський, не може знайти інформацію про жителя ФРН з тим рівнем легкості, який буде у разі створення ЄДДР в Україні. Бо цілі у держави Україна та ФРН очевидно різні. І Німеччина не розбудовує себе як поліцейська держава.

У цьому ж контексті потрібно розуміти, що замість витрачання сотень мільйонів гривень на створення ЄДДР було б більш розумно віддати функцію з реєстрації місця проживання та паспортних послуг на місцевий рівень – місто/громада та/або район.

Це дозволило б протягом кількох місяців перевести реєстраційні паперові картотеки у електронну форму. І це був би зовсім інший рівень витрат. Але, звичайно, так систему контролю за громадянами не вибудуєш.

І ще одна суттєва відмінність Європи від наших паспортних бізнес-інтеграторів. В Україні у ЄДДР планується зберігання найрізноманітнішої інформації про особу, включно з біометричними даними.

Для чого владі 45 мільйонів відцифрованих облич і підписів громадян, а щодо багатьох – і відбитків пальців? Питання швидше риторичне.

У Європі така позиція не сприймається.

У тій же ФРН біометричні дані є лише у документі особи, і держава такої інформації в жодному реєстрі не зберігає. Натомість для влади цілком достатньо на локальному рівні мати обмежену біографічну інформацію.

Отже, історія з ЄДДР набирає обертів. Закон, неприйнятність якого є очевидною для правозахисників, незабаром може обернутися дієвим інструментом впливу влади на кожного громадянина.

Використати його проти будь-якого політика, бізнесмена чи громадського активіста – буде лише справою часу. Якщо вчасно не схаменутися.

Реклама:

УП 100. Поза межами можливого

"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.

Киев | 20 ноября
КУПИТЬ БИЛЕТЫ
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)