"Нелегальные люди" - говорит украинское законодательство

25 червня для ознайомлення був оприлюднений проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення законодавства щодо протидії нелегальній міграції)". Автор проекту Іван Ступак, фракція ПР, пропонує здійснити перерозподіл повноважень у сфері міграційної політики.

Втім, виникає питання: чи існує потреба в такому "удосконаленні", і як саме вона обґрунтовується? Чи є "нелегальна" міграція настільки загрозливим явищем, як це описує сьома стаття закону "Про основи національної безпеки"? Ці питання законопроект №2367а не підіймає, проте їх аналіз є набагато важливішим, ніж ще один недалекосяжний нормативний акт.

По-суті, даний законопроект спрямовано на фактичне відновлення функцій міліції щодо міграційного контролю, адже наказом МВС України від 1 грудня 2012 року №1108 Управління міліції міграційного контролю МВС України їх територіальні підрозділи було ліквідовано.

На думку нардепа, Державна міграційна служба як цивільна структура не може вести боротьбу з "нелегальною" міграцією. Із цього випливає, що частину повноважень міграційної служби в питаннях перебування та видворення іноземців та осіб без громадянства з території України потрібно передати органам внутрішніх справ.

Ефективність таких рішень є вкрай сумнівною, адже не передбачає додаткового фінансування ані для забезпечення процесу видворення, ані для інформаційно-аналітичного забезпечення міграційної служби, не кажучи вже про розвиток міграційної інфраструктури.

Для "поліпшення управління міграційними процесами" потрібна продумана міграційна політика та ефективне її впровадження. А додавання ще одного суб'єкта впровадження даної політики радше ускладнить його.

Дискусії навколо міграційної політики повинні вестися не навколо одного питання "нелегальної" міграції та її вирішення за допомогою досить спрощеної схеми "затримання-утримання-видворення", – а на основі аналізу ситуації у світі та пошуку нових підходів до розв'язання цієї проблеми.

Для створення ефективних державних механізмів роботи з мігрантами необхідно першочергово зрозуміти, які недоліки має чинна система міграційного контролю.

Однак автор законопроекту не посилається на жодні звіти чи аналітичні доробки, котрі б доводили потребу відновлення "міліції міграційного контролю".

Необхідна фахова оцінка потрібності такої структури, а не квапливі зміни в міграційній політиці України лише через існування міліцейського лобі. Вочевидь, міліцейське минули нардепа Ступака зумовило досить специфічний фокус на дану проблему та спонукає бачити її вирішення через посилення репресивних структур.

Реалії "нелегальної міграції"

В Україні "нелегальну" міграцію використовують для політичних спекуляцій, але при цьому рідко дивляться на реалії. Офіційні дані Міністерства внутрішніх справ показують, що кількість виявлених "нелегальних" мігрантів неухильно падає: у 2006 році цей показник становив 26 тисяч, а в 2012-му – близько 7 тисяч осіб.

Причини спаду потребують детальнішого вивчення. Проте можна висловити кілька гіпотез.

Це може свідчити про "неефективність" роботи МВС та існування необхідності реформування чи створення структур, які б займалися "нелегальним" мігрантами.

Водночас це може бути свідченням зміни міграційних потоків, які тепер оминають Україну й впливають на зменшення кількості мігрантів як загалом, так і виявлених "нелегальних" мігрантів.

Проте наразі немає оцінки ситуації з міграційною політикою чи міграційними процесами загалом, до якої б дослухалися в процесі законотворення. Тому досить важко обґрунтовано стверджувати, чи дійсно потрібними є якісь зміни.

Показово, що в публічних дебатах довкола міграції повністю ігнорується людський вимір проблеми.

Українці, котрі про людське око так пишаються своєю гостинністю, одразу забувають про неї, коли йдеться про мігрантів. Уся офіційна риторика пронизана питаннями нелегальності, хоча направду йдеться про людей, які намагаються всього лише знайти кращих умов для власного існування.

Водночас реальними проблемами є організована злочинність, представники якої наживаються на транспортуванні цих людей та на контрабанді, і повна корумпованість прикордонної служби, завдяки тісній зв'язці з якою працює оргзлочинність.

Натомість продовжується істерія довкола погіршення криміногенної ситуації через мігрантів, поширення хвороб тощо.

Однак дані МВС демонструють, що кількість злочинів, скоєних іноземними громадянами, є практично сталою та коливається в межах 0,6-0,8% від загальної кількості злочинів по країні. Остання зростає протягом останніх кількох років, проте це аж ніяк не відбувається через іноземних громадян.

Статистичні ж дані про злочини серед "нелегальних" мігрантів не збираються жодною службою. Тому згадки про їхню кримінальну активність є спекуляціями.

Побутує ще один міф про те, що "нелегальна" міграція напряму поєднана з наркотрафіком.

Проте його дуже просто спростувати, подивившись на цифри. За даними Державної прикордонної служби, з 2001 по 2012 роки за незаконне переміщення через державний кордон наркотичних речовин затримано 4217 осіб, з яких лише 10 – нелегальні мігранти.

Досвід як США, так і ЄС показує, що ні кількаметрові мури, ні безпілотні літаки та постійне збільшення кількості прикордонної охорони не убезпечує від "нелегальних" мігрантів. Адже проблема є значно глибшою, ніж простий перетин кордону в не призначеному для цього місці. Вона стосується зв'язку міграції з нерівномірним розподілом ресурсів між глобальним Півднем та глобальною Північчю, питаннями гуманітарних криз тощо.

Проте українські законодавці, політики та широка громадськість загалом мало переймаються глобальними проблемами.

У такій ситуації потрібна політика, яка вирішить проблему інтеграції осіб, котрі перебувають на території України. Необхідно розглядати питання фінансування міграційної інфраструктури та різноманітних інноваційних проектів у даній сфері.

Тарас Доронюк, Центр дослідження суспільства, спеціально для УП