Собака лает, а караван идет ...

Судячи із реакції Росії – заява глави "Газпрому" Олексія Міллера про борг перед "Газпромом" у 882 мільйони доларів, заборона на імпорт вагонів чотирьох українських заводів тощо, яка полетіла чи не одразу вслід літакові президента Януковича і делегації МЗС, що поверталися після Сочинської зустрічі зі своїми російськими колегами, можна зробити висновок – Москва знову не змогла переконати Київ відмовитись від підписання Угоди про асоціацію із ЄС.

І якщо російській стороні не вдалося доказати, що підписання угоди про асоціацію ускладнить торгівлю між Україною і Росією, як то кажуть "тихо-мирно", то чому б не взятися за старий добрий метод –  погрози…

І знову ж таки, за старою доброю традицією, найвірніше – пройтися по газових угодах.

Тим паче, що підписані вони ув’язненим екс-прем’єром Юлією Тимошенко, умова щодо звільнення якої стоїть однією із ключових на шляху до підписання угоди про асоціацію із ЄС.

От, мовляв, які кабальні контракти вона підписала, а ви її звільняти?

Найвірніше, в планах Москви, що після її нагадувань-погроз "за пунктами контракту" Україна Юлю не випустить, відповідно – угоди про асоціацію з ЄС не буде.

Інакше, як можна пояснити підкреслене "за контрактом" у заявах офіційних можновладців?

Так, зокрема, прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив: "Перехід на авансові платежі з Україною за газ у тому випадку, якщо борг в найближчі дні не буде сплачений, це цілком можливий варіант, який випливає з раніше підписаного контракту на постачання російського природного газу в Україну.

Майже тими самими словами окреслює ситуацію із заборгованістю України за газ і голова правління російського газового холдингу Олексій Міллер: "Ситуація дуже серйозна, враховуючи, що за контрактом, у разі порушення умов платежів, передбачений перехід на систему передоплати за поставки газу. Це питання треба вирішувати. І робити це терміново".

Та парадокс ситуації полягає в тому, що в Росії ще не можуть зрозуміти, що старий метод є настільки старим, що в Україні вже встигли до нього звикнути.

І погрозами зі сторони східного сусіда особливо не заморочуються. Борг не є критичним. Уряд тримає це питання під контролем – у відповідь на російську "істерію" лаконічно відповів прем’єр Азаров.

Як-то кажуть, "собака гавкає, а караван іде…".

Одночас із погрозами наш східний сусід намагається всіляко підкреслити свою доброту і лояльність у ставленні до України. Зокрема, "Газпром" останнім часом неодноразово йшов українським колегам назустріч в питаннях виконання ними умов контракту".

Де знову ж таки "умови контракту" підкреслюються.

А далі по пунктах: "Щоб НАК "Нафтогаз України" міг своєчасно і повною мірою забезпечити платежі за поставлений газ, "Газпром" пішов на передоплату транзиту – авансував транзит газу по території України, і на даний момент він вже оплачений наперед до січня 2015 року".

"Нещодавно було ухвалено ще одне важливе рішення – для проходження Україною осінньо-зимового максимуму і закачування в підземні сховища необхідного обсягу газу, "Газпром" надав значну знижку.

Таким чином, 5 мільярдів кубометрів газу було продано Україні за ціною 269 доларів за тисячу кубометрів, що означає знижку на суму більш як півмільярда доларів".

"В частині оплати поточних поставок ми регулярно надавали можливість відстрочити платежі".

Загалом же, щоб українці нічого-такого не подумали, у Росії вирішили перестрахуватися.

Тут маємо відповідну заяву прес-секретаря президента Росії Дмитра Пєскова: "Росію турбує український газовий борг, однак тема газового боргу не пов'язана з наміром Києва підписати Угоду про асоційоване членство з Євросоюзом". Та ця заява чомусь іще більше переконує в зворотному. Абсолютно класичне, коли винуватець каже: "це не я".

Бо чому саме "проблема несплати за російський газ дійсно назріла і, по суті, збіглася у часі з дискусіями щодо того, які наслідки з точки зору двосторонніх торговельно-економічних відносин між Києвом і Москвою матиме підписання угоди з ЄС" "дійсно назріла" саме тепер?

Адже "за підписаними доповненнями до контракту Україна мала сплатити 882 мільйони доларів до 1 жовтня". Чому росіяни "не били на сполох" одразу після настання дедлайну? Чого вичікували?

Росія просто не може відпустити Україну.

Для неї це справа принципу. Тут треба розуміти, що для Путіна – це ще і справа честі.

Втративши Україну, він, очікувано, втратить рейтинг (популярність) серед росіян.

Вони навряд чи пробачать своєму теперішньому президенту втрату України, адже в народі іще живе образа за розвал СРСР, розгоряються нові національні імперські ідеї, як не пробачили Саакашвілі втрату Абхазії і південної Осетії.

От Путін і намагається втримати Україну як не ласкою, то гнівом. Росія прагне сама зробити за нас вибір. Чи, інакше кажучи, – залишити нас без вибору. Шляхом створення відповідних умов.

Однак, виглядає, що Брюссель зі своєї сторони також має чіткі плани щодо України і навряд чи відмовиться від підписання угоди про асоціацію.

Таким чином, сьогодні Україна опинилася у центрі боротьби геополітики. І вона, скоріше, не суб'єкт, а об'єкт боротьби між Москвою і Брюсселем.

Надія Михальчук, для УП