Расправа над адвокатами-инакомыслящими: сценарий власти?

Адвокатура в усьому цивілізованому світі є тією спільнотою, яка готова висловлювати незгоду й відстоювати свою позицію, захищаючи права громадян. Для цього вона має бути повністю незалежною від органів влади та будь-яких політичних впливів. Чи таке можливо в Україні?

На жаль, ні.Яскравий приклад – репресії адвокатів-інакодумців тими колегами, які підтримують правлячу вертикаль адвокатського самоврядування. Приводом для цього став новий закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Адже замість того щоб об'єднати представників цієї професії під одним дахом самоврядної організації – Національної асоціації адвокатів України, – він призвів до розколу в цій спільноті.

Усе почалося рік тому. 17 листопада 2012 року відбулися два з'їзди адвокатів, а потім посипалися переслідування тих, хто не підтримав нинішніх керманичів адвокатури.

Ідеться про групу адвокатів, які пішли за старим очільником Володимиром Висоцьким, що тривалий час очолював Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатів України та був членом Вищої ради юстиції. Згодом його, як і більшість прихильників, правлячі бал колеги позбавили права займатися адвокатською діяльністю.

Приводом для цього стали, серед іншого, проведення "альтернативного з'їзду", "оприлюднення особистої позицію щодо правомірності рішень". Хоча закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить таких підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Більш того, 34-та стаття Конституції кожному гарантує право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Та й збиратися й брати участь в адвокатському самоврядування – святе й непорушне право адвокатів.

Чому ж тоді колеги тепер цькують тих, хто 17 листопада 2012 року висловив недовіру нинішнім очільникам адвокатського самоврядування?

Відповідь на це запитання стане очевидною, якщо згадати події трирічної давнини, які трапилися в судовій системі. Як не дивно, вони також збіглися із запровадженням нового закону "Про судоустрій і статус суддів".

Тоді так само активно розправлялися з інакодумцями в судовій системі, виживаючи тих суддів, які не підтримували дії влади. На їхнє місце переводили до столиці та Західної України вихідців із Донецька та Криму. Не виключенням став оновлений склад Конституційного суду, наслідки роботи якого ще довго розгрібатиме Україна.

Що такі дії не є законними, підтвердив Європейський суд з прав людини в справі екс-судді Верховного суду Олександра Волкова.

Але – віз і нині там. Звільненого суддю не поновили на посаді, а винні в цьому люди продовжують керувати країною та проводити псевдо-реформи, які цього разу торкнулися останнього бастіону на шляху до підкорення всіх інститутів судової та правоохоронної системи – адвокатів.

Тут знову задіяні ті ж самі особи, які, займаючи високі посади у Вищій раді юстиції, були причетні до звільнення неугодних суддів. Тепер вони плавно перекочували до керівництва органів адвокатського самоврядування. Тому й методи, якими зараз борються з інакодумцями в адвокатурі, дуже схожі на ті, що випробовувалися на неугодних суддях.

Ось, приміром, свіжа справа закарпатського адвоката Лариси Герасько.

Її спершу позбавили права на професію через місцевий орган адвокатського самоврядування. Але потім, завдяки втручанню Міжнародної комісії юристів, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатів України повернула їй адвокатське свідоцтво.

Це рішення одразу ж було оскаржене в суді колегою Лариси Герасько – заступником голови Ради адвокатів Закарпатської області Нінель Масяк. І суд нещодавно задовольнив її позов. Вийшовши за межі своєї компетенції, він залишив у силі рішення про позбавлення адвокатського посвідчення Ларису Герасько.

І таких випадків, на жаль, чимало. У цілому, за твердженнями правозахисників Української Гельсінської спілки з прав людини, сьогодні нараховується близько декількох десятків дисциплінарних справ щодо неугодних адвокатів, ініційованих за згодою верхівки органів адвокатського самоврядування.

Примітно, що такі ж події відбувалися в 2011 році в сусідній Білорусі.

Як засвідчують колишні адвокати Володимир Букштинов, Олег Агєєв, Ігор Ринкевич, Андрій Варвашев та Тамара Сидоренко, які наважилися захищати опозиціонерів у суді, це призвело до фактичної ліквідації незалежності адвокатури в Білорусі.

Підсумком байдужості більшості їхніх колег до свого становища й активного втручання держави в діяльність незалежного інституту стало прийняття нового закону республіки Білорусь "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який остаточно позбавив адвокатів незалежності й перетворив адвокатуру в структурний підрозділ Міністерства юстиції.

Не виключено, що такий сценарій розвитку подій можливий і в Україні.

Адже, як кажуть, усе до того йде та котиться...

Леся Шутко, журналіст Центру інформації про права людини, спеціально для УП