Украине не стоит искать справедливой цены за российский газ в Стокгольме

Окремі українські політики і експерти рекомендують і навіть часто просто закликають державу Україна в особі НАК "Нафтогаз України" звертатися до Стокгольмського суду. Мета - добитися зниження ціни за російський природний газ, який російська сторона поставляє нам відповідно до Контракту між російським ООО "Газпром" і українським НАК "Нафтогаз України" від 19 січня 2009 року.

Чому саме в Стокгольмський, а не в якийсь інший міжнародний арбітраж, наприклад Лондонський? Цілком логічно, адже саме Стокгольмський суд записано в контракті. Крім цього, відомо про понад 15 прецедентів, коли Західно-Європейські фірми у минулому і в цьому роках в Стокгольмському суді подібні справи вигравали і добивалися зниження ціни за газ для себе.

Здебільшого росіяни на стадії судового розгляду погоджувалися із позивачем "за згодою сторін".

Здається, рекомендації і заклики цілком логічні та слушні. А й справді, чому до цих пір українська сторона не звернулася до Стокгольмського арбітражу? Адже і колишній президент Ющенко, і теперішній Янукович саме у такому розрізі сприйняли контракт.

Ба, навіть теперішній глава держави ще під час передвиборчої президентської кампанії в 2009-му році безапеляційно обіцяв зниження ціни. Мовляв, з росіянами він домовиться. Бо "попереднікі" (так висловлюється тепер глава уряду в Україні) не вміють домовлятися з росіянами.

А виявилося станом на початок жовтня 2013, що теперішні можновладці не спроможні на рівних домовлятися з закордоном, в тому числі – з російським керівництвом. Тому вони вирішили придумувати різні альтернативні шляхи постачання газу.

При цьому ані півслова не говориться про очевидну річ: скорочення споживання газу; а якщо й говориться, то з прицілом на простих громадян. Тільки, не дай Бог, – не зачіпаються олігархи, які "спалюють" більшість природного газу. Адже наша держава споживає за рік 50 – 60 млрд. кубометрів газу.

А, наприклад, сусідня Польща, де ВВП більш, ніж втричі, вищий за наш, - всього навсьго 14 – 16. Невже про скорочення споживання не говориться, щоб не ображати олігархів, що стараються витискувати останні приватні долари із ще радянських підприємств України і навіть чути не хочуть про їх реальну модернізацію.

(Колись автор цих рядків, працюючи коло тодішнього президента України, кілька разів готував і направляв тодішнім прем'єр-міністрам України листи президента з рекомендацією стимулювати тотальну реструктуризацію економіки України для потреб нашої держави, а не неіснуючого СРСР. У відповідь отримував телефонні дзвінки, на кшталт: "нехай ваш президент б'є горшки з олігархами, а я цього робити не збираюся – не буду сваритися з олігархами, заставляючи їх реформувати свої підприємства аж до їх перепрофілювання").

Невдовзі після підписання контрактів на імпорт і транзит російського природного газу 19 січня 2009-го року автор цих рядків, виконуючи завдання тодішнього глави держави щодо протидії завищеній ціні за російський газ, проконсультувався з багатьма, працюючими у Києві та Європі, юристами, в т.ч. – з українськими, країн ЄС, російськими та іншими знавцями міжнародного господарського права. Основною метою цих консультацій було, зокрема, зясування перспектив, у разі звернення в Стокгольмський арбітраж, з приводу згаданих несправедливих контрактів, зокрема, переплати за газ понад європейськими ринковими цінами.

Варто наголосити, що ЖОДЕН (!) юрист, ознайомившись з контрактами, не гарантував виграшу в суді для українській компанії. Навпаки, більшість сходились на тому, що контракти виписані так хитро (а писали їх росіяни без жодного залучення українців!), що практично ніяких шансів не залишають українській стороні на їх розрив без згоди російської сторони, чи зниження ціни за газ.

Крім цього, ніхто офіційно не показав для порівняння і не пообіцяв показати в суді контракти інших сторін, здебільшого мотивуючи це "комерційною таємницею". Навіть деякі глави інших держав!

То ж виходить, що рекомендації шукати справедливу ціну в Стокгольмі зводяться до "подання заради самого подання", без будь-яких гарантій на успіх? Чи треба це Україні? Адже наш програш у Стокгольмському суді лише утвердить РФ і принизить нашу державу.

Цього хочуть горерадники?

Саме такі міркування і лягли в основу рішення Ющенка не ініціювати звернення в Стокгольмський арбітраж.

Думаю, що подібне відбулося і з Януковичем, хоча він тепер дуже би хотів показати всім, що він "порожняк не гонить" і добився нижчої ціни за російський імпортний газ. Він обіцяв це українцям під час передвиборчої кампанії, мабуть, не переймаючись консультаціями з росіянами та юристами загалом. Обіцяв і не дотримав слова!

Було б щонайменше дивним також, якби ті самі юристи, які сьогодні консультують і президента України, і різних політиків, а в 2009-му доводили безперспективність газового позову, змінили тепер свою думку щодо судової перспективи газових контрактів.

В такому випадку виникали б, зокрема, такі питання: коли Ви, панове юристи, були щирими, тоді, в 2009-му, чи тепер у 2013-му; чи це юридична складова спецоперації проти України?

Богдан Соколовський, для УП