Почему кандидат от оппозиции должен быть один?

Якщо у першому турі виборів президента України у 2015 році піде декілька кандидатів від опозиції, то, швидше за все, переможе Янукович. Опозиція не має права так ризикувати. Опозиційний кандидат має бути один. І тільки один.

Щоб переконатися у цьому, давайте згадаємо нашу недавню історію.

Чому на виборах 2004 року перемогу зміг вибороти Віктор Ющенко?

Насамперед тому, що опозиція не просто з першого туру йшла з одним кандидатом, а визначилася із ним ще задовго до виборів.

Не було жодних публічних дискусій про те, що а давайте ми спершу всі підемо в першому турі, а в другому вже той, хто набере більше голосів. Ні.

Суспільству одразу було дано простий меседж – або ти за єдиного опозиційного Ющенка, або за провладного Януковича. Ніяких складних конструкцій, які, як правило, в складних умовах не працюють.

І чому Ющенко після Майдану зміг захистити свій результат?

Та тому, що розрив між ним і Януковичем після першого туру був мінімальним. І це автоматично наштовхувало людей на думку, що після другого туру результати були сфальшовані. Якщо розрив мінімальний, то впевненість людей у тому, що у їхнього кандидата вкрали перемогу, стає беззаперечною.

Що відбулось на президентських виборах 2010 року? Тоді на одному фланзі був фактично один кандидат – Віктор Янукович. На іншому одразу декілька – Тимошенко, Яценюк, Тягнибок, Гриценко, той же Ющенко.

Розгардіяш у першому турі призвів до того, що кандидати, які нібито на словах боролись із Януковичем, насправді боролись один з одним. По-іншому просто бути не могло. Вони приречені на це, бо у них один виборець. Навіть якщо самі кандидати один про одного можуть не говорити нічого відверто поганого, то це обов’язково робитимуть їхні команди. Ну бо така філософія виборів, така їхня суть.

І вже коли перед другим туром вони закликають своїх прибічників підтримати того чи іншого кандидата, то не всі готові це робити. Не всі виборці забувають образи, які один опозиційний кандидат наніс іншому, не всі забувають погані слова, які їхній кандидат говорив проти того іншого, якого потім просить підтримати.

Вже не кажу про те, що кандидати, які у 2010 році боролися проти Януковича, насправді відбирали голоси один в одного. Згадаймо, після першого туру відрив Януковича від Тимошенко був більшим, ніж 10%. Навіть якщо у другому турі і були фальсифікації, то у людей вже не було впевненості, що їхній масштаб був настільки великим, щоб спотворити результат.

А тепер згадайте, який відрив у першому турі 2004-го року був між Януковичем і єдиним опозиційним Ющенком? Долі відсотка.

Після другого туру українці були переконані, що саме фальсифікаціями вкрали перемогу у Ющенка. Тому і вийшли на Майдан, тому і захистили свій вибір, тому і домоглися справедливих перевиборів.

Нині опозиції треба зробити висновки з подій 2004 року (бачачи позитив) і з того, що відбулося у 2010-му (розуміючи негатив). Сьогодні є вже як мінімум чотири бажаючих опозиціонера, готових кожен окремо змагатися в першому турі. І їх кількість буде збільшуватися

Знову вийде так, що відрив Януковича від опозиційного кандидата, який набере найбільше голосів, буде близько 10 відсотків. У такій ситуації після фінального туру у суспільства не буде впевненості, що перемогу опозиціонера вкрали. Своїми діями опозиціонери самі дадуть владі карт-бланш на фальсифікацію.

Виходить, що окремий похід опозиціонерів на вибори президента 2015 року знову відкриває Януковичу дорогу до влади.

Відтак за невисунення єдиного кандидата кожен з таких опозиціонерів, у випадку перемоги Януковича, повинен нести ПЕРСОНАЛЬНУ політичну відповідальність перед нашим народом. 

Віктор Матчук, член ініціативної групи громадського руху "Третя Українська Республіка", спеціально для Української правди