Портрет президента и украинский мазохизм

Після врадіївського бунту під репортажами часто можна було прочитати коментар: "і як вони це терпіли". Побої, побори, зґвалтування.

Тоді ж з’явилось порівняння "Врадіївка – це Україна". Тут теж всі терплять. Тільки незрозуміло навіщо?

Знайома розповідає, що в дитсадку їх змушують скинутися на портрет президента Януковича. Чекайте, якого дідька я маю купувати портрет президента, щоб він висів у дитячій спальні?

Знайома теж погоджується, що це неподобство, але, каже, що дитсадок не винен. "Їх змусили це зробити після перевірки, надіслали директиву".

Як журналіст ти хочеш розібратися, і просиш телефон дитсадка. У відповідь – телефон не дам, бо не буду підставляти людей. "Ти не розумієш, я й так віддала дитину в садочок, де найменше поборів", – каже знайома- мама.

В управлінні освіти звісно кажуть, що нічого подібного нікому не наказували.

"Звісно, що ніхто таких директив нікому не роздавав. Більше того, як нам тепер вплинути на цей садочок? Я ще раз поговорю з завідувачами, щоб вони не займалися такою самодіяльністю", – каже Тамара Постолюк, перший заступник управління Деснянського управління освіти.

Втім жінка проговорюється, що в бюджеті на 2013 рік коштів на придбання портретів президента не передбачено.

В принципі, якби завідувачка садка хотіла отримати гроші, то просила б гроші, а не готові портрети президента.

Втім обурює в цій ситуації інше – а чого люди бояться говорити?

Де, яким документом передбачено висіння портрета президента в дитячій спальні чи спортзалі?

Скільки бюджетних грошей на це виділяють?

Чому на цю забаганку якогось чиновника просять гроші у батьків?

І зрештою, як написала у Facebook одна броварчанка, "цікаво, чому депутати та інші чиновники не роблять ремонт в адміністрації за свій рахунок? ... а батьки у дитячих садках і школах зобов'язані!".

Чому мовчимо? Бо мамі страшно, що її дитину відмовляться брати в дешевий дитсадок? А що, всі батьки не можуть відмовитися купувати "патрет"? Бо ж якщо відмовляться, то тоді завідувачці доведеться або купити власним коштом, або послати подалі начальницю з районо.

Чи вона просто злякається? Як боїться втратити свою роботу вихователька з 20-річним стажем, яка ходить на роботу за 1300. Я вже бачу цю чергу охочих зайняти цю посаду. В дитсадках давно з ліхтарем треба шукати працівників з педосвітою.

19 серпня всі ті люди, які вийшли вимагати свої соціальні надбавки, насправді мали б оголосити страйк і сказати, що вони не хочуть працювати за такі копійки.

Але ні, вони чемненько стояли за свої 200-300 гривень.

Ці люди при бажанні могли б перетрусити владу як старе пір'я. Але вони не хочуть.

У психотерапевтів є таке поняття – "вторинна вигода". Про неї вони говорять, коли клієнт живе у нестерпних умовах, але чомусь не робить нічого для того, щоб змінити ситуацію.

Це змушує задуматися, що українці не бунтують проти своєї влади і умов життя, бо їх цілком влаштовує та вторинна вигода, яку вони отримують.

Зрештою, добре, що є клятий уряд, який можна звинуватити у всіх бідах і не брати відповідальність за свою долю, звільнившись з дитсадка і шукаючи іншу роботу.

Але, може, уряд, що краде, тому і існує, що на його тлі легше красти самому? Ну що я там вкраду порівняно з ними?

Ви думаєте, що в Україні були б проблеми з паспортами, якби в ній не було б сотень фірм, які заробляють на тому, щоб ці паспорти робити окольними шляхами? Замість цього можете підставити будь-яку іншу галузь.

Або, наприклад, в дитячих садках є зобов’язання приносити медичну довідку, якщо дитина три дні не ходила до навчального закладу. Звісно, кмітливі батьки тут же домовились зі знайомими педіатрами за "копійчину" , щоб ті їм дали стос довідок.

Аж тут переповіли, як один татусь привів у дитсадок дитину з соплями, на зауваження виховательки, що дитина хвора і вона не може її взяти в групу, бо завтра з соплями будуть 30, він заявив: "Дитина здорова, забирайте! А не заберете, то я вам довідку принесу, що вона здорова. Вона в мене є".

Але треба визнати, що крім традиційної хитро-опості, є ще один аспект. Віки проживання під гнітом, без незалежності, голод, війна, авторитарний режим не могли не спровокувати ментальний мазохізм в психології українців.

А мазохісти як відомо, так бояться болю, що самі шукають його, тільки менший, такий, який вони можуть стерпіти.

Можна стерпіти необхідність купувати портрет Януковича, щоб не шукати дитині новий садок. Можна стерпіти те, що на тебе мочиться міліціонер, щоб він тебе не вбив у лісі. Можна напружитися і зібрати гроші на хабар, аби лишень не терпіти моральний біль від того, що твоя дитина нездара.

Можна стерпіти, але є загроза пропусти межу.

У терапії не радять співчувати мазохістам, бо це спонукає їх і далі руйнувати свою особистість.

В українців не так популярна терапія, щоб хтось дбайливо ставив їм запобіжники в саморуйнуванні. Але врадіївський бунт показує, що інстинкт самозбереження ще не знищено.

Якщо не відстоювати свої права, то ніхто за тебе це робити не буде.

На дворі 2013, а не 1937, і за відмову купувати портрет вождя вже точно нікого не посадять. І з дитячого садочка навряд чи виженуть.

Зрештою в Деснянському районі Києва є дитсадки, де портрет Віктора Януковича спокійно відпочиває у шухлядах, і ніхто його не тривожить.

Тетяна Ніколаєнко, для УП