Стратегии не будет

Радбез удруге "пролетів" із конкурсом на написання глобальних та регіональних сценаріїв розвитку до 2030 року, а також оцінки внутрішньополітичних загроз.

Подібні документи для систем безпеки в інших країнах є ключовими. Адже перший документ не лише передбачає як розвиватиметься світ на основі існуючих трендів. У ньому закладається певна траєкторія – як розвиватиметься країна на окреслений період часу в прогнозованих обставинах.

Другий документ, власне, стосується не лише політики, якою вітчизняні медіа звикло годують аудиторію. Цей документ допомагає оцінювати загрози у світі, що постійно змінюється – тобто у всіх царинах життя, механізмом врегулювання чого є легальні політичні інструменти.

Принаймні, так мало би бути за класичною схемою.

Подібні вищезгадані документи не є чимось екстраординарним для керівництва інших країн.

Країни-лідери зазвичай стратегують сценарії свого розвитку, не обмежуючись 2030 роком. У разі потреби такі стратегії/траекторії коригуються або доповнюються.

"Методологія оцінки загроз" зазвичай має більш оперативне, короткострокове завдання й виписується за безпосередньої участі правоохоронних органів, спецслужб, розвідки й державних структур у межах їхньої компетенції.

Часто "стратегії" країн недоступні для загального огляду або ж доступні частково, а "загрози" зазвичай взагалі отримують гриф "ЦТ", "цілком таємно". За суттю, "загрози" – це централізовано зведений документ розкиданих по відомствам "запчастин". Зводити в єдино його мав би Апарат РНБО із супутніми інститутами.

Утім, як я вже писав на сторінках УП, інститути Радбезу наказали довго жити.

Нині важко зрозуміти, чим керувалися функціонери Радбезу, оголошуючи аутсорсінговий конкурс того, що варто тримати якщо не в таємниці, то принаймні при собі. Нерозуміння ними простих речей і призвело до смішного результату конкурсу – з нинішнім Радбезом просто ніхто не хоче співпрацювати. Бо зрозуміло, що навіть якщо хтось і візьметься виписувати суперрозумні речі – то хто ж їх виконуватиме? Більше того, нема гарантії, що ці розумні речі не продадуть "кому треба".

Система розробки стратегічних документів, а тим більше оперативних, що зазвичай містять більше конкретики й даних, – є прерогативою й власністю держави. Над такими працями трудяться не лише провідні аналітики спеціальних служб – це, передусім, питання честі для часто невідомих аналітиків зі спеціалізованих державних інституцій.

Наприклад, американські "мозкові центри", що залучені до подібних робіт, часто афільовані, наприклад, з Пентагоном або тісно пов'язані з Держдепом.

Система розробки надважливих документів у розвинених країнах тісно пов'язана із системою ухвалення рішень. Ухвалення рішень, у свою чергу, пов'язане з їхнім виконанням. Виконання рішень дорівнює ефективності реагування на надзвичайні ситуації, що виходять за межі одного відомства – міжвідомчої координації. Це як п'ятірня, де все працює як одне ціле.

Конкурс – !!! – написання стратегічних документів імені Радбезу свідчить про остаточну безпорадність нинішньої системи. Адже якщо вона не в стані визначити загрози, більше того, просить допомоги на стороні – то як вона їм протистоятиме?

Олександр Піддубний, журналіст, у 2008-2011 роках працював у Раді національної безпеки і оборони України, спеціально для УП