А что если? Или когда овца с волком дружит

Наприкінці 2004 року число людей, котрі вийшли на майдани міст України, поставили хрест на політичній кар'єрі Віктора Януковича.

Причина цьому була проста: Верховний суд офіційно постановив, що вибори 21 листопада 2004 року, на яких перемогу здобув Янукович, – були сфальсифікованими.

Деякі навіть вірили, що новоприбулий "месія" Ющенко запроторить нинішнього керманича за грати.

Віктор Андрійович тоді неодноразово заявляв: "бандити мають сидіти в тюрмах", а Партію регіонів називав прямо – "бандити".

"Я не люблю кримінальну владу. Я не люблю владу, яка живе "по понятіям", – стверджував тоді він.

Янукович теж не набирав у рота води. "Я вірю, що сильних і здорових людей набагато більше, ніж цих козлів, які нам постійно заважають жити!" – говорив про тодішню команду свого, вибачте на слові, попередника.

Але хто б тоді міг подумати, що всього лише за неповні два роки Ющенко і Янукович стануть майже однією командою, принаймні вони вдвох керуватимуть країною.

На початку серпня 2006 року Віктор Андрійович ініціював підписання Універсалу національної єдності. Таким чином президент, за його словами, уникав політичної кризи.

Документ підписали Віктор Ющенко, тодішній прем'єр Юрій Єхануров, голова Верховної Ради Олександр Мороз, голова ПР Віктор Янукович, а також лідери "Нашої України", Соцпартії та Компартії.

Юлія Тимошенко відмовилася підписувати документ, звинувачуючи Ющенка у зраді.

Уже 4 серпня Янукович офіційно став прем’єр-міністром.

В листопаді 2004 про це ніхто не здогадувався.

Навіть якби хтось тоді і міг озвучити схожу думку, так само міг би, вибачте, отримати по зубах, адже Ющенка підгримувала маса народу.

Якихось лише 2 роки знадобилося для повного повороту – вчорашні вороги опинилися в сусідніх кріслах.

З одного боку, це вже історія, нею не варто перейматися: що було, те було.

Проте, з іншого боку, історія існує для того, щоб вчитися на чужих помилках, аналізувати їх і вміти уникати цих помилок.

Навіщо випробовувати свої чуття і битися головою об асфальт, коли до тебе вже билися. І болить?

Втім, практика доводить, що все-таки доки пальці в розетку не всунеш, доти не повіриш, що б'є током.

Дотягнутися до небес… вдруге

До президентських виборів 2015 року залишилося не так вже й багато.

Цією гонкою нинішня влада може укріпити свої і без того неслабкі позиції, або навпаки, прийде нове керівництво на чолі з опозиціонером.

За даними соціологічного дослідження компанії GfK Ukraine, якби президентські вибори відбулися у травні цього року, то 16% українців віддали б свої голоси за Віктора Януковича та ще 16% – за Віталія Кличка.

Якщо б в другий тур президентських виборів вийшли Кличко та Янукович, то 38% українців проголосували б за Кличка, 19% – за Януковича.

Більше того, згідно з соцдослідженнями групи "Рейтинг", ВФЯ ризикує програти ІІ тур президентських виборців практично кожному з лідерів опозиційних партій.

Так, якби вибори президента відбулися наприкінці лютого 2013 і до другого туру потрапили чинний президент та Арсеній Яценюк, то 33% опитаних підтримали б Януковича, 40% – за главу "Батьківщини".

Хоча це практично неможливо, але якби до другого туру вийшли Віктор Федорович і Юлія Тимошенко, то 33,2% опитаних підтримали б чинного президента, 36,4% – екс-прем’єра.

За даними цього дослідження, якби до другого туру потрапили Янукович і Кличко, то 30,2% опитаних підтримали б чинного президента, 49% – лідера УДАРу.

Глава держави випередив лише б Олега Тягнибока: 33,5% проти 32, 3%.

Попри будь-які соціологічні дослідження, у партії влади відкидають можливість програшу Януковича.

Зокрема, спікер Верховної Ради Володимир Рибак в інтерв’ю 5 каналу заявив: "Сьогодні опитування і рейтинги, які ви наводите…скільки б опозиція не блокувала, а рівень довіри і рейтинг президента значно вищий, ніж є у кожного з опозиційних фракцій".

Такої самої думки і прем’єр Микола Азаров. Глава уряду говорить це, у певному розумінні, витончено, демонструючи свої математичні здібності в питаннях стабільності.

"Будь-хто, хто проаналiзує полiтичну ситуацiю в країнi неупереджено i незашорено, побачить, що в України є приблизно 7 рокiв стабiльностi. Це незаперечний факт. Звичайно, вибори є вибори, але очевидно, що альтернативи нинi дiючому президенту немає", – заявив Азаров.

Безпосередньо президент і сам вперто показує на ділі хто тут господар.

Таким чином пояснюється той факт, що в Києві відмінили міжнародні змагання з триатлону Kiev Triathlon Cup, який мав відбутися на День Незалежності, "оскільки траса, на якій планувався старт, використовується як маршрут (!) пересування президента в день свята".

Коли Віктор Федорович пересувається іншими містами, взагалі біда.

ДАІшникам просто-таки наказують, аби вони зганяли всі автівки зі шляху Януковича. Одне слово – міста стоять, коли такий високопоставлений гість десь перебуває поруч.

Ну а коли президент молиться – то краще, щоб люди взагалі цього не бачили. Мабуть, через це половину віруючих в Херсонесі не впустили на Пасхальну службу.

Принагідно нагадаю, що утримання гаранта обходиться бюджету країни в 2 мільйони гривень на день.

Зрештою, Віктор Янукович справді може стати президентом вдруге.

Наприклад, рейтинги Арсенія Яценюка можуть легко посунути … його ж однопартійці.

У партії "Батьківщина" до Арсенія Петровича ставлення двояке, адже люди Тимошенко не надто довіряють своїм колегам з Фронту змін.

Окремої уваги заслуговують "перебіжчики", їх в опозиційному таборі поки що 8. Це батько і син Табалови, Канівець. Немилостивий, Скосар, Стаднійчук та Кутовий з Купчаком.

Кожен з них підриває довіру в суспільстві як до Об’єднаної опозиції, так і до Яценюка зокрема, адже тушки потрапили до парламенту саме за квотою останнього.

За інформацією журналу "Кореспондент", з посиланням на дослідження GfK Ukraine, пік популярності "ОО" припав на листопад-грудень 2012 року, тобто перші місяці після виборів. Тоді її підтримували 17% респондентів.

У грудні за популярністю "Батьківщина" взагалі зрівнялася з ПР. Але вже в січні, після того як з її лав побігли перші "тушки", рейтинг впав на 5% і склав 12 % підтримки.

З часом "тушки" можуть з’явитися також у більш-менш спокійній партії "УДАР", б'ючи по рейтингу Кличка.

Стосовно політика-боксера у влади є кращий козир.

Згідно з законом про вибори президента, статті 9, кандидат на пост президента повинен проживати в Україні не менше 10 років перед днем виборів.

Оскільки чемпіон світу з боксу багато часу перебував за кордоном, Центральна виборча комісія може просто відмовити в реєстрації кандидату в президенти Кличку.

З огляду на те, що в складі ЦВК є провладна більшість плюс свій голова – все можливо.

Як відомо, нинішній голова ЦВК Михайло Охендовський працював в складі Центрвиборчкому за головування Ківалова.

У 2004 році саме він звертався до Верховного суду з клопотанням відмовити довіреним особам Ющенка в їх скаргах на оголошення Януковича переможцем президентських виборів.

Що заважає йому і цього разу прислужити?

Водночас Янукович так само може і втратити "кермо".

План Б

Опозиція дуже багатослівна стосовно влади та Віктора Федоровича зокрема.

Мовляв, от після виборів ми вам ще покажемо.

Але чи правда, що у разі перемоги опозиційного лідера, хтось комусь щось покаже? Хтось когось за щось засудить? Чи хтось відбере у Януковича Межигір'я?

Чи президент і міністри будуть жити на одну пенсію? Сумнівно.

Якщо перемога опозиційного кандидата в суспільстві стане очевидною, а невдоволення владою тільки зростатиме, чи не захоче команда президента якось домовитися з опозиціонерами?

Наприклад, домовленість така: влада в кінцевому результаті визнає свою поразку, не заважатиме новому президенту зайняти кабінет на Банковій, не заважатиме олігархам жити, тихо іде в опозицію, а в обмін отримує прем'єрське крісло.

Припустимо Кличко стає президентом, а за якийсь час Верховна Рада затверджує новий уряд на чолі з Сергієм Арбузовим. З голосами там вже якось розберуться.

Сьогодні це виглядає маячнею, втім хтозна?

Те саме може бути і у випадку Арсенія Петровича: дайте можливість стати президентом, а прем'єрство нехай вже буде вашим.

За такого байдужого суспільства, яким є українці, ними можна крутити як завгодно.

До речі, Конституційна асамблея завершує проект Концепції конституційних змін у частині реформування системи влади в державі. Зокрема, планується, послабити президентську владу за рахунок посилення парламенту та Кабміну.

Склад уряду призначатиме й звільнятиме Верховна Рада за поданням гаранта.

Ще один можливий варіант: ВФЯ визнає свою поразку за умови, якщо бізнесу Януковича молодшого нова влада не заважатиме.

Врешті, все вище написане є тільки здогадками і застереженнями, жодних фактів переговорів чи конкретних домовленостей автор цих рядків не має.

Знаю лише одне – до 2015 станеться ще багато цікавого і непередбачуваного, на жаль, всього не можемо навіть уявити.

Роман Кравець, для УП