Немного "​​кремлевских мечтаний"

Я хочу аби до влади в Україні прийшли несистемні хлопці. Ті, які не мали і не матимуть домовленостей із нині діючою владою.

Ті, для яких знищення діючого корита буде запорукою перебування у владі. Хто не погодиться на частину. Хто усього хоче.

Кличко, Яценюк, Порошенко – системні хлопці. Вони можуть тільки прийняти владу із рук Януковича, як той колись прийняв із Ющенкових.

Усі вони вийшли з кучминої шинелі.

Тобто, знову відбудеться профанація. "Великі дядьки" залишаться при грошах. При народних.

І їхні діти не стануть "цивілізованими бізнесменами", як нас намагаються переконати високочолі політологи.

У бандитів народжуються бандити. У кримінальних олігархів, а у нас усі олігархи кримінальні, коли їх позбавлять грошей, суди це доведуть, – народитися можуть тільки кримінальні олігархи!

Байстрюків я не рахую. Якщо не батько-олігарх виховував, то може з нього людина й вийде! Тобто, у нього людина увійде.

Жодна країна до демократії демократичними методами не приходила. Тільки через бажання вижити. Звісно, бо оптимально вижити можна тільки у демократичному суспільстві. У демократію не застрибнеш хвацьким кавалерійським рейдом.

Як казав доктор Биков: "Як же тобі вдалося вимкнути інстинкт самозбереження, базовий інстинкт людини?".

Агов, країно, як тобі це вдалося?

Зрозуміло, що опісля 2015 року Януковича при владі не буде. Про це вам скаже хто завгодно з тих, хто в 2010 році за нього голосував. Бо так стрімко навіть рейтинг Ющенка не падав.

Ну, не сфальсифікують вони таку кількість голосів! Занадто багато не вистачить.

Але ж, головне, знову не наступити на ті ж граблі! Бо як шубовсне! І вже не вирине.

Тому я хочу тих, хто ані з ким не домовлятиметься. Так покірно, як Кличко, Яценюк, Порошенко.

Лідери виникають на обрії, коли у суспільстві виникає потреба їх народжувати.

Невже ще не час?

Невже будемо грати із заздалегідь відомим результатом? Не на нашу користь.

Нехай до влади прийде той, хто докорінно змінить країну. Хто у порятунку країни не знає компромісів.

Таку маю мрію.

Сергій Левитаненко, для УП