Укргосреестр vs ЦПАУ: побежденные - граждане

16 травня "Економічна правда" опублікувала змістовне дослідження на тему реформи адміністративних послуг в Україні. Погоджуючись із більшістю висновків авторів матеріалу, хотілося б зробити кілька доповнень щодо питання центрів надання адміністративних послуг, ЦНАП.

На мою думку, саме вимога створення ЦНАП є чи не єдиним напрямком активності чинної влади, до речі, успадкованим від попередників, яка справді заслуговує підтримки. Адже центри надання адміністративних послуг – якщо це справжні єдині офіси, а не лише формальні вивіски на дверях – пропонують новий формат обслуговування громадян.

Логіка полягає в тому, щоб у громадянина був доступ до необхідних, базових адміністративних послуг якомога ближче до місця його проживання.

Це мають бути належно облаштовані приміщення й кваліфікований персонал, орієнтований на громадянина як клієнта. Звичайно, це вартує певних коштів для бюджету. І робити гарні офіси для кожного відомства нераціонально – і з точки зору публічних витрат, бо це недешево, і з точки зору громадянина, бо йому буде потрібно надалі бігати між різними органами влади.

Переваги ЦНАП однозначно підтверджує вже наявний український досвід. Зокрема, очевидний позитив мають мешканці міст, у яких уже відкрито центри надання адміністративних послуг. Сьогодні це щонайменше: Вінниця, Івано-Франківськ, Кривий Ріг, Луганськ, Луцьк, Харків, Хмельницький, Черкаси та інші.

У таких центрах громадяни й суб'єкти господарювання мають можливість у зручний спосіб в одному місці/офісі отримати велику кількість необхідних їм адмінпослуг із різних сфер. Серед переваг ЦНАП, наприклад, орієнтований на громадян режим роботи: за законом – не менше ніж 42 прийомні години на тиждень, без перерв на обід.

У таких центрах людей приймають за принципом відкритого простору, open space: некабінетна система обслуговування сприяє прозорості роботи чиновників і додає впевненості відвідувачам у спілкуванні із владою. Замість стихійної "самоорганізації" відвідувачів черга регулюється в електронному порядку.

А ще ЦНАП це максимальна інформативність: рецепція – допомога першого контакту, інформаційні термінали, стенди, безкоштовні фахові консультації тощо; обов'язкові умови для осіб з обмеженими фізичними можливостями; супутні послуги – ксерокопіювання, банківські послуги тощо. Міста-лідери запроваджують також електронні консультації, SMS-інформування про вирішення справи, надають можливість попереднього запису на прийом по телефону чи інтернету тощо.

Прагнучи забезпечити більшу територіальну доступність послуг, Вінниця вже відкрила три додаткові офіси ЦНАП у різних районах міста, де можна отримати навіть соціальні адміністративні послуги: призначення субсидій, соціальних допомог тощо.

Щоб зрозуміти, як працюють такі офіси, столичним мешканцям, мабуть, найкраще відвідати Міський ЦНАП у дозвільному центрі на Дніпровській набережній,  чи ЦНАП Солом'янської райдержадміністрації.

ЦНАП однозначно покращують якість адміністративних послуг для громадян. Нещодавнє соціологічне дослідження показує, що середня оцінка адмінпослуг споживачами в Україні відрізняється майже вдвічі: у 2,5 бали – у містах, де ЦНАП ще не утворено, і 4,5 бали – у містах, де ЦНАП відкрито, за 5-бальною шкалою.

Отже, навіть невибагливі до бюрократії українські громадяни відчувають різницю між "традиційним" і новим способами організації надання адміністративних послуг.

Але між українськими ЦНАП і їхніми аналогами в розвинених країнах наразі є одна принципова різниця.

Нині в Україні в ЦНАП переважно надаються адмінпослуги, за які відповідає місцеве самоврядування, у тому числі через те, що перші ЦНАП почали утворюватися ще до ухвалення закону "Про адміністративні послуги" за власною ініціативою місцевих влад.

Більшість же необхідних для громадян базових адмінпослуг знаходяться в компетенції державних органів виконавчої влади. Це, зокрема, реєстрація місця проживання, видача паспортів, реєстрація транспортних засобів і видача посвідчень водія, реєстрація бізнесу, нерухомості тощо. Натомість у розвинених країнах саме ці послуги надаються через інтегровані офіси, незалежно від того, чия це компетенція де-юре: держави, муніципалітету чи регіону.

Людина не повинна бути заручником відомчих інтересів і бюрократичної системи, а орієнтація на її потреби є ключовим принципом ЦНАП. І принцип "сірники, цвяхи й мед в одному місці" тут є не просто прийнятним, а ключовим.

Саме тому, у спробі розвитку мережі ЦНАП в Україні наразі найважливішим є перелік послуг органів виконавчої влади, які будуть надаватися через ЦНАП. Цей перелік мав з'явитися найпізніше в квітні цього року. Але його ухвалення блокувалося Мін'юстом, принаймні такою була позиція попереднього міністра. Причина "пробуксовування" полягає в тому, що керівника уряду й главу держави переконують, що послуги Укрдержреєстру не можуть надаватися через ЦНАП, а повинні надаватися через відомчі територіальні мережі.

Це – маніпуляція. Хоча б тому, що ще до 1 липня цього року, поки Мін'юст не забрав у місцевого самоврядування послуги з реєстрації суб'єктів господарювання, частину послуг Укрдержреєстру без проблем надавали органи місцевого самоврядування, у тому числі й через ЦНАП. Та й про БТІ нині багато громадян тепер уже згадують із ностальгією, у порівнянні з реєстрацією нерухомості в Укрдержреєстрі.

Правда Мін'юсту лише в тому, що більшість ЦНАП в Україні ще не утворено. З 2014 року має бути функціонувати більше 650 ЦНАП, влада нині звітує про відкриття 110-120 офісів, хоча за даними громадського моніторингу й ця цифра занадто оптимістична.

Потрібно чесно визнати, що належної кількості ЦНАП не буде й через п'ять місяців, через пасивність держави. Бо й належні нормативні акти, зокрема, і згаданий перелік, вчасно не приймаються, і коштів виділяється вкрай мало, і навчально-інформаційних заходів держава майже не проводить.

З іншого боку, територіальна мережа Укрдержреєстру також перебуває в стадії формування. І замість того, щоб інвестувати державні кошти в додаткові 600-700 офісів Укрдержреєстру, як і будь-яких інших відомств, – очевидно, що правильніше одразу створювати єдині офіси-ЦНАП для всіх базових послуг.

Якщо взяти до уваги, що можна заощадити на облаштуванні окремих офісів Державної міграційної служби, ДАІ МВС та інших органів, то серйозну економію бюджетних коштів має цікавити й уряд. Крім того, включення необхідних послуг до ЦНАП можна зробити поетапним.

І ще раз наголосимо, згадані тут послуги без проблем надаються в аналогічних офісах в інших країнах: Польщі, ФРН, Канаді, Нідерландах тощо. Питання міжвідомчої взаємодії – це проблема уряду й чиновників. Головне, щоб ці послуги було зручно отримувати громадянам.

До речі, щодо питання черг у ЦНАП. За соціологічними даними, у належно працюючих ЦНАП – наприклад, у Харкові, Хмельницькому, Черкасах тощо – 80% і більше відвідувачів очікували в черзі на обслуговування менше 10 хвилин. Тобто електронне керування чергою й належна організація роботи навіть у цьому компоненті дозволяють створити для громадян значно кращі умови, аніж є у відомчих офісах.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ, спеціально для ЕП