Павлов бы плакал

Схоже, процес формування умовних рефлексів, досліджений Павловим, не розповсюджується на "сторожового пса суспільства". Небезпека аж кидається в очі – а пес або не туди дивиться, або просто спить.

Висновки, що напрошуються з недавнього рішення Апеляційного суду Києва у справі за позовом до Національної телекомпанії України та "Телекомпанії V-TV", невтішні. Телекомпанія може виробити фільм, назвати його документальним, вигадати все, що заманеться, про конкретну особу, – а суд скаже, що це тільки оціночні судження, або що невідомо, про кого йдеться.

Створено вкрай небезпечний прецедент, який дозволить поширити неправдиву інформацію та вплинути на громадську думку стосовно будь-якої особи чи події.

І суд посилатиметься на положення національного законодавства та звільнить виробника від відповідальності за поширення неправдивої інформації, бо встановить, що "журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку". Та згадає слова Європейського суду с прав людини про те, що "преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства".

"Адов ад"

18 жовтня та в суботу, 20 жовтня 2012 року в ефірі Першого національного вийшов "документальний" фільм – "Адов Ад" – про вибухи в Дніпропетровську 27 квітня 2012 року.

Адвокат одного із підозрюваних, Дмитра Реви, подав позов до НТКУ та виробника фільму, "Телекомпанії V-TV" про спростування інформації, що не відповідає дійсності, захист честі, гідності та ділової репутації.

2 квітня 2013 Шевченківський районний суд задовольнив позов і зобов'язав "Телекомпанію V-TV" і НТУ спростувати надану в фільмі недостовірну інформацію. Чого вони не хотіли.

І ось 4 червня їхнє небажання підтримав Апеляційний суд міста Києва.

Про що пес гавкає

Реву обвинувачують в "пособництві терористам". У зв'язку з відсутністю, підтвердженою відомим правознавцем, як події, так і складу злочину, з доказами проблематично. Є три sms-повідомлення між Ревою та Віктором Сукачовим, одним із двох чоловіків, яких обвинувачують у вчиненні самих терактів. Вони разом навчалися та мають спільних знайомих, які могли бути в центрі під час вибухів.

Через приблизно півтори години після вибухів, Сукачов надіслав Реві наступне: Сукачов: "Ты там в порядке? Никто из наших не пострадал?" – Рева: "Да вроде бы", – Сукачов: "Адов ад. У нас вроде все ок".

Якось слабенько?.. Так, напевно, вирішив виробник "документального" фільму. На другій хвилині фільму глядачам показано текст sms-повідомлень з поміткою "из переписки террористов, мовою оригіналу". Текст наступний: " Всё прошло отлично, наши не пострадали" та "Хорошо. Вот и начался Адов Ад".

Це вже інша справа! Інший жанр, звісно теж, ніяк не документальний фільм, тобто "фільм, в основу якого покладені зйомки реальних подій та осіб".

У фільмі повідомляють, що це переписка терористів, і що написана вона мовою оригіналу. Тобто, глядачі мають усі підстави вважати, що існують sms-повідомлення такого змісту. Звісно, автори повинні знати, що таким чином грубо порушується презумпція невинуватості й разом із тим права підозрюваних: переважна більшість глядачів просто вирішить, що жодних сумнівів щодо причетності до терактів немає.

Тональність та зміст цілої низки висловлювань у фільмі покликані тільки підкріпити помилкове враження, що все доведено. Запитання, "як люди, будучи справжніми інтелектуалами та маючи вчені ступені, можуть стати звичайними "бомбістами"?" та припущення, що "маємо справу з терористами "нового типу", – супроводжуються демонстрацією фотографії Реви.

Першій суд не сумнівався, що згадане та наступні твердження авторів фільму напряму стосуються Реви:  "У ході нашого розслідування стало

відомо, що двоє із затриманих – Віктор Сукачов та Дмитро Рева – раніше працювали у штабі політика – представника опозиційних сил. Нам також вдалося з'ясувати, що зловмисники від його імені вели переписку з керівництвом Дніпровської гідроелектростанції та Запорізької атомної електростанції… Можна цілком погодитись з тим, що, затримавши групу терористів, правоохоронці відвернули ще більшу небезпеку від мільйонів наших громадян…"

Апеляційний суд мав інший погляд.

На фото він волів не звертати уваги, на загальне враження від фільму теж. Цікавило його тільки, чи напряму зазначається, що Рева написав ті sms-повідомлення, чи є терористом. Те, що Рева працював у штабі політика не заперечувалося.

Далі, на погляд суду, автор фільму раптом заговорив про якихось "зловмисників", отож вищезгаданий уривок "не містить інформації щодо особи позивача Реви Д.В., а відтак не є інформацією, яка мала б бути спростованою".

Раджу читачеві перечитати твердження про "переписку з керівництвом Дніпровської гідроелектростанції та Запорізької атомної електростанції" та вирішити, як він їх сприймає, як би їх сприймала значна частина глядачів, які не шукають інших джерел інформації. Варто ще пам'ятати, що фільм показали – та ще й два рази – напередодні парламентських виборів.

Апеляційний суд уважає також, що "автор фільму звертається до аудиторії глядачів та фактично пропонує останнім спробувати самостійно розібратись в ситуації та сформувати власну думку".

Гарно звучить. Так само, як посилання на рішення Європейського суду з прав людини, на закріплене в Європейській конвенції право журналістів "розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу".

Безумовно, можна тільки погодитися з шановними суддями в Страсбурзі, що "повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства".

Проблема в тому, що український суд усе перевернув з ніг на голову, та жодне зі згаданих їм рішень Європейського суду не підтримує його позицію.

І не може – бо сторожовий пес має захищати громадськість, а не обдурювати її.

Даний фільм свідомо фальшує матеріали справи та представляє як "власні розслідування" висмоктаний з пальця терористичний план.

Показ фільму, чий автор вдався до вкрай сумнівних засобів, аби нав'язати версію обвинувачення щодо не менш сумнівної справи, не міг не викликати стурбованість. Рішення апеляційного суду не тільки посилює занепокоєння, але й відверто лякає.

В минулому році багато говорилося про небезпеку та ймовірне зловживання кримінальною відповідальністю за наклеп.

Можливість безкарно поширити абсолютно неправдиву інформацію про особу, вигадати чи фальшувати докази причетності до злочину та маніпулювати громадською думкою є не менш потужною зброю. Її можуть застосувати проти незгодних політиків, журналістів, громадських діячів, проти будь-кого.

Є про що гавкати.

Галя Койнаш, спеціально для УП